WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Гейко Л.М., Бойко О.С.

Одеський національний економічний університет, Україна

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

У сучасних умовах господарювання одним з важливих чинників стабільного ефективного функціонування українських підприємств є успішне здійснення інноваційної діяльності, яка дозволяє значною мірою забезпечити їх конкурентоспроможність. Проте, як свідчать результати досліджень, впровадження різного роду нововведень на вітчизняних підприємствах, як правило, здійснюється час від часу, а не на постійній основі. Це свідчить про низьку інноваційну активність підприємств в Україні. Кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшується з кожним роком і становить зараз 12–14%, що менше в 3–4 рази, ніж в інноваційно розвинутих економіках [1]. Більшість промислових підприємств середнього та великого бізнесу взагалі не впроваджували і не мають на меті в подальшому реалізовувати інноваційні проекти. Однією з причин цього є відсутність належного досвіду в управлінні нововведеннями і ефективного організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю. Таким чином, необхідною умовою успішного господарювання є формування і використання цілісного організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю, який передбачав би чітку впорядкованість його елементів і ефективність їх взаємодії.

Дослідженню проблем інноваційного розвитку підприємств присвячені роботи українських і російських учених Ансоффа Н., Дуровіча А. Акимова І., Віханського О., Маркової А., Куцнецової А., Крилова І., Соколової М. і ін. В них розглядаються теоретичні і практичні аспекти інноваційних процесів, велика увага приділяється організації впровадження науково-технічних досягнень з урахуванням особливостей сучасних інновацій. Проте питання формування ефективного організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємств досліджені недостатньо всебічно, без урахування комплексного підходу.

Під організаційно-економічним механізмом управління інноваціями слід розуміти єдину систему забезпечення взаємозв'язаної діяльності функціональних підрозділів інноваційного проекту в рамках встановленої організаційної структури управління, ефективне планування інноваційної програми і оптимальний розподіл ресурсів відповідно до обраного критерію оптимальності.

Такий підхід до визначення поняття обумовлює вимоги, що пред'являються до організаційно-економічного механізму управління інноваціями:

– забезпечення високої міри сприйнятливості виробництва до новацій;

– створення конкурентоздатної продукції;

– досягнення високого для даної галузі рівня рентабельності;

– відповідність ринковій системі організації економіки.

Ефективне ведення інноваційної діяльності може бути здійснене лише при вирішенні проблеми організаційного забезпечення інноваційного розвитку. В основі такого організаційного забезпечення може бути покладена концепція організаційних платформ, що реалізовують ідею самоорганізації окремих компонент підприємства.

Розвитку інноваційної діяльності українських підприємств перешкоджають фінансові чинники, що, насамперед, пов’язано з браком коштів. Відсутніми є механізми залучення венчурного капіталу, залучення заощаджень населення для інноваційної діяльності, не розроблені механізми страхування інноваційних ризиків. Вкрай низькою є частка фінансування з держбюджету. Аналіз структури витрат фінан­сування технологічних інновацій підприємствами свідчить, що найбільшу частку цих витрат складають саме власні кошти підприємств. Однак, їх не вистачає і якість інноваційного процесу погіршується.

Стримує інновації відсутність можливості кооперування між підприємствами і науковими організаціями. Цей фактор випливає, по-перше, з браку інформації про нові технології та про ринки збуту, і, по-друге, з неготовності підприємств до нововведень, що свідчить про нерозвиненість самого ринку інновацій в країні та її регіонах. Про більшість наявних для комерціалізації нововведень споживач не знає, і відповідно, не може сформулювати попит. Одночасно розробник інноваційного продукту відчуває несприйнятливість підприємств до нововведень, зумовлене занизькою інноваційною культурою українського суспільства.

При розробці практичних методів, що забезпечують інноваційний розвиток підприємства, з'являється ще одна проблема: системна діагностика підприємства, що здійснює інноваційну діяльність. Системна діагностика підприємства має бути направлена на вивчення наступних властивостей: фінансового моніторингу підприємства, що сигналізує про потребу в інноваціях і їх вид; структурних особливостей підприємства; прогнозування результатів інновацій для даного підприємства.

При розбудові інноваційної інфраструктури головна увага має приділятись створенню в регіонах організаційних структур із впровадження у виробництво нових технологій та інноваційної продукції. В свою чергу створення і функціонування розвиненої інноваційної інфраструктури в регіонах вимагає посилення правового поля, розробки та затвердження регіональної стратегії розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Таким чином, формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю буде сприяти вирішенню однієї з найважливіших проблем сучасного господарювання – підвищення конкурентоспроможності українських підприємств.

Список використаних джерел:

1. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiyaUkr.doc

2. Савчук А.В. Организационно-экономический механизм инновационного развития крупной компании : монография / А.В. Савчук. – Донецк : ДонНТУ , 2004. – 404 с.