WEB-ресурс научно-практических конференций

Бордюг О.Г., к.т.н . Дзюбенко О.В.

Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського « ХАІ », м. Харків, Україна

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІРУ ЗАПАСІВ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Тема оптимізації запасів дуже актуальна, тому що забезпечити високий рівень якості продукції і надійність її поставок споживачам неможливо без створення оптимальної величини запасів. Занижені запаси матеріальних ресурсів можуть призвести до збитків, пов'язаних з простоями, з незадоволеним попитом і, отже, до втрати прибутку, а також втрати потенційних покупців продукції. З іншого боку, нагромадження зайвих запасів пов'язує оборотний капітал підприємства, зменшуючи можливість його вигідного альтернативного використання і сповільнюючи його оборот, що відбивається на величині загальних витрат виробництва і фінансові результати діяльності підприємства.

Кожне підприємство формує власну політику управління оборотними активами. Ця політика встановлює необхідну потребу в оборотних активах, визначає їх склад і структуру та джерела, з яких повинні фінансуватися ці активи. Політика управління оборотними активами є частиною загальної фінансової стратегії підприємства.

Тип політики управління оборотними активами визначається обсягом страхових резервів. Консервативна політика управління оборотними активами передбачає створення страховий резервів великих розмірів. Помірна політика передбачає створення нормальних страхових резервів. Агресивна політика передбачає мінімізацію всіх страхових резервів.

Політика фінансування оборотних активів полягає в оптимізації обсягу та складу фінансових джерел їх формування для забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства. Консервативний підхід передбачає, що за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу повинні фінансуватись постійна частина оборотних активів та приблизно половина змінної їх частини. Помірний підхід передбачає, що за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу повинна фінансуватись постійна частина оборотних активів, а за рахунок короткострокового залученого капіталу – вся змінна частина. Агресивний підхід передбачає, що за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу повинно фінансуватись незначна доля постійної частини оборотних активів, а за рахунок короткострокового залученого капіталу – значна доля постійної і вся змінна частина оборотних активів.

Якщо комплексна політика управління оборотними активами та поточними пасивами – консервативна, то необхідно зменшити тип політики управління оборотними активами на помірним. Це можна зробити зменшивши страховий резерв.

Застосуємо лінійну модель поповнення запасів: для кожного виду товару на початку кожного місяця завозиться увесь матеріал у обсязі місячних продажів і поступово витрачається до кінця місяця до нуля. Нам необхідно визначити оптимальні величини запасів кожного виду, необхідні для забезпечення нормальної операційної діяльності підприємства за моделлю «Модель економічного розміру замовлення» (модель Уілсона ):

, (1)

де Q _опт – оптимальний розмір замовлення;

K – витрати на здійснення замовлення (грн.);

S – витрати на зберігання запасу (грн./ од.тов .* од. t);

v – інтенсивність (швидкість) споживання запасу ( од.тов ./ од.t );

Розрахувати через скільки необхідно робити подачу нового замовлення можна за формулою:

,       (2)

де t – термін поповнення запасів ( од.t ).

Зменшити страховий резерв можна збільшивши частоту поповнення запасів. Якщо термін поповнення запасів, розрахований за формулою (2), менше ніж один місяць, то страховий резерв автоматично зменшується.

Також можна оптимізувати розмір запасів за допомогою факторного експерименту. За фактори імітаційної моделі візьмемо Х1 – середні витрати на виконання замовлення ( ); Х2 – середній обсяг закупівлі товарів ( ); Х3 – середні витрати на зберігання ( ). За цільову функцію візьмемо середнє значення запасів підприємства за рік ( ).

Для кожного фактора необхідно визначити граничні значення, тобто максимальні і мінімальні значення, які відповідають всім групам товарів.

За формулою (3) визначаємо коефіцієнти регресії для рівняння вигляду y =  b ₀ +b ₁ X ₁ +b ₂ X ₂  + b ₃ X ₃ +b ₄ X ₁ X ₂ +b ₅ X ₁ X ₃ +b ₆ X ₂ X ₃ +b ₇ X ₁ X ₂ X ₃ .

,         (3)

де X _j,v –   номер(фактора в кодованих значеннях) стовпця в плані матриці;

– середнє арифметичне значення за m дослідами в точці n ;

N – загальна кількість різних точок у плані матриці.

Значущість коефіцієнтів регресії визначається за допомогою t ?критерію Ст’юдента , значення якого обчислюються за формулою:

_,       (4)

де | b _j | – розраховані коефіцієнти регресії;

S{ b _j } – середньоквадратичне відхилення дисперсій коефіцієнта.

Для перевірки значущості коефіцієнта b _j з таблиці критеріїв Ст’юдента визначаємо t _{кp .} При t _j > t _Kp , коефіцієнти b _j є значущими. Інші коефіцієнти є статистично незначущими, тому їх можна відкинути. Таким чином, отримаємо таке рівняння з кодованими значеннями факторів. Підставивши дійсні значення факторів, оптимізуємо розмір запасів.