WEB-ресурс научно-практических конференций

Іоргачова М.І.

Одеський національний економічний університет, Україна

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОДЕЛІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Вибір найбільш адекватної національної моделі в умовах глобалізації сучасної економіки є одним з головних питань проблематики корпоративного управління. Сучасні існуючі дослідження не відображають в повній мірі проблеми корпоративного управління в нашій країні, в них не визначено чи сформована вже в Україні своя модель корпоративного управління, а також не існує чіткого визначення самої моделі корпоративного управління.

Модель корпоративного управління можна визначити як систему управління корпорацією, яка має свої постійні специфічні риси основних елементів: інформаційної прозорості компаній, структури власності, особливостей корпоративного законодавства, форм та засобів фінансування. Виходячи з цього визначення, можна відмітити, що розгляд стану вітчизняної моделі корпоративного управління не можливо провести без розгляду її основних елементів.

Особливістю вітчизняної моделі корпоративного управління є те, що вона формується під дією наступних чинників: наслідки приватизації, в результаті якої в ході акціонування підприємств основними акціонерами виявилися трудові колективи і менеджери; слабкі фінансові ринки, що не дозволяють використовувати непрямі методи контролю з боку акціонерів; м'які законодавчі норми представлення інформації.

Основними рисами елементів національної моделі корпоративного управління є: низький рівень інформаційної прозорості, висококонцентрована структура акціонерної власності із стійким зростанням частки менеджменту, високий рівень формального захисту прав акціонерів, та ще не сформований елемент моделі – форми та способи фінансування корпоративного сектора.

Основні риси елементів вітчизняної моделі корпоративного управління та напрямки їх розвитку представлено в табл. 1.

Таблиця 1. Основні риси елементів вітчизняної моделі корпоративного управління

Тобто, єдиним елементом, який досі остаточно не сформувався є корпоративне фінансування (тобто, цей елемент української моделі на даний момент – не схожий ні з англо-американською моделлю – де розвинений фондовий ринок, ні з німецько-японською моделлю – де банківська система є досить вагомою). Тому, для подальшого розвитку вітчизняної моделі корпоративного управління необхідним є створення механізму, який сприяв би залученню інвестицій в корпоративний сектор.

Джерелом таких інвестицій, в умовах недостатності власних фінансових ресурсів та неспроможності банківської системи задовольнити потреби вітчизняних підприємств в довгострокових фінансових ресурсах, можуть бути заощадження населення. Кошти населення як джерело інвестицій відрізняються стабільністю та прогнозованістю ресурсної бази, але вони не завжди вкладаються в банки та небанківські фінансово-кредитні установи. В наслідок чого, такі заощадження виключаються з інвестиційного процесу і чинять негативний вплив на економічне зростання. Такі заощадження ведуть до одночасного скорочення споживання як стимулу для здійснення інвестицій, так і до скорочення інвестиційних ресурсів суспільства – основи його розвитку.

За оцінками різних експертів, за межами кредитно-ощадної системи, на руках населення сконцентрувалося близько 50–80 млрд. доларів [1, с. 2]. Це підтверджує те, що в Україні існує потенційна можливість приросту інвестиційних ресурсів за рахунок залучення грошових коштів, що знаходяться на руках у населення, і якби кошти, що знаходяться поза банківською сферою, вдалося залучити в господарський оборот, це дало б можливість істотно активізувати інвестиційний процес в державі.

Таким чином, вітчизняна модель корпоративного управління є специфічною і продовжує формуватися. Для нашої країни, як і для будь-якої країни з перехідною економікою, важливим є вивчення міжнародного досвіду, але з обов’язковим врахуванням існуючої української специфіки корпоративного управління, а не пряме та автоматичне перенесення закордонних моделей. Важливим є розуміння тонкощів українських стосунків власників та менеджерів, що дозволить побудувати таку вітчизняну модель корпоративного управління, яка буде враховувати національні особливості, відповідати національним інтересам і сприяти економічному зростанню країни.

Список використаних джерел:

1. Поллок М. Обізнаність громадян єднає країну [Електронний ресурс] / М. Поллок . – Режим доступу: http://www.unn.com.ua