ТЕНДЕНЦІЇ В РОЗВИТКУ МЕТОДИК ВИКЛАДАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Л.В. Чижевська

Більшість сучасних викладачів бухгалтерського обліку ніколи не готували себе для роботи в якості педагога. Це найчастіше випускники вузів або практикуючі бухгалтери, які отримали відповідну бухгалтерську, але не педагогічну освіту. Таким викладачам нерідко доводиться на особистому досвіді виробляти власну, далеко не бездоганну, методику викладання облікових дисциплін, повторюючи при цьому багато помилок своїх попередників. Однак, для багатьох такий шлях стає довгим і супроводжується невдачами, які відбиваються на якості підготовки фахівців.

Розроблюючи ту чи іншу методику необхідно враховувати, що вона повинна стати дієвим інструментом роботи викладача, а не складатись заради самої себе.

Будь-яка методика викладання тісно пов’язана з дидактично-виховною метою. Майбутнім бухгалтерам в першу чергу необхідно розвивати такі риси, як самостійність, відповідальність, активність, творчість.

Навчальна методика, спрямована на досягнення цих вимог, повинна охоплювати наступні складові:

1) навчання (тобто присвоєння знань, організація процесу навчання, взяття відповідальності за власну освіту, використання досвіду, вміння поєднати знання різних наук);

2) пошук (вміння знайти, упорядкувати та використати інформацію з різних джерел, в т.ч. з мультимедійних);

3) самоудосконалення (оцінка власної поведінки та поведінки інших людей згідно з прийнятими загальнолюдськими нормами, гнучке реагування на зміни, пошук нових рішень старих проблем);

4) комунікація (порозуміння з людьми, вміння презентувати власну точку зору, аргументація та захист власних думок, готовність вислухати і взяти до уваги точку зору інших людей, використання новими комунікаційними технологіями);

5) співпраця у команді (досягнення порозуміння, вирішення проблем, які виникають у групі, налагодження та підтримання контактів, використання демократичних принципів спілкування);

6) діяльність (організація власної роботи та інших, оволодіння технічними інструментами роботи, прогнозування дій та приймання відповідальності за їх протікання і результати, раціональна організація та проводження вільного часу таким чином, щоб це слугувало розвитку особистості).

Виходячи з цього, процес навчання повинен охоплювати як процес навчання певним навикам, так і процес навчання науковим знанням. Ці процеси тісно пов’язані між собою і часто слугують приводом для широких дискусій щодо практичного чи теоретичного характеру навчання. Ця ситуація вимагає проведення модернізації і перебудови процесу навчання бухгалтерському обліку з системи, яка подає знання, на систему пошукову, активну, розвиваючу самоосвіту. Сказане вище спричинює розвиток активних методик навчання і розвитку самоосвіти.

В залежності від цілі і дидактично-організаційних завдань, а також особливостей спеціальності, можна говорити про стратегію реалізації дидактичного процесу. Під стратегією навчання будемо розуміти спосіб роботи викладача зі студентами, який включає в себе використання методів та форм навчання.

Навчання не повинно бути простим перенесенням (передачею) знань від викладача до студента. Викладач повинен тільки створювати ситуацію, яка розвиває у студента здібність міркувати, спонукає до розв’язання поставлених проблем.

Класичні методи навчання сприяють інтелектуальному розвиткові, але водночас стримують розвиток самостійного мислення. При їх застосуванні дидактичний процес спрямований на зрозуміння, запам’ятовування та відтворення отриманої від викладача інформації.

Отримані у такий спосіб знання часто є абстрактними, не оперативними, непов’язаними з конкретними проблемами, а тому нетривалими. При такому способі лекція має теоретично-реферативний характер, не вимагає особливих технічних умов (достатньо крейди і дошки). Матеріали до лекції можуть бути прямо запозичені з відповідних публікацій. При цьому підготовка студентів до лекції зводиться до нуля, від них вимагається лише вміння слухати і конспектувати. При використанні проблемного викладання, організація процесу навчання змінюється докорінно, починаючи з технічного забезпечення лекцій, закінчуючи підготовкою студентів.

Таким чином, тенденції в розвитку методик навчання від системи, яка пропонує готові знання, до системи, яка примушує шукати знання, вимагає проблемної методики викладання. Завдяки цьому, досягається активність, тобто вроджена властивість людини до управління собою і контролю над власними думками.

Можна виділити чотири види активності у навчальному процесі:

1) емоційна – мотивації і переживання, які вимагають зацікавленість тематикою, прив’язаність до практики, важливим є формування цілей лекції, акцентування на значенні певних навиків в подальшому навчанні чи на практиці;

2) інтелектуальна – мислення, яке розвивається про розв’язанні проблеми. При цьому необхідно ставити чіткі завдання, спонукати до пошуку способів досягнення цілей, застосовуючи методи аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення;

3) сенсомоторна – спостереження і діяльність, пов’язана з фізичними діями, експериментом, конструюванням моделі;

4) вербальна – викладення своїх думок, активізація студентів до опису явищ, інтерпретація прикладів, символів, формулювання питань.

Для того, щоб усі види активності студентів розвивалися під час навчання, необхідно проводити ефективні лекції, збагачені різними методами навчання, дидактичними і технічними засобами, які активізують зацікавленість студента, його уяву і практичну діяльність.

Ефективним у даному випадку є доручення студентам асистентських функцій, допомога старших студентів молодшим у комп’ютерних аудиторіях.

Важливою ознакою пошукової системи здобуття знань є зміна традиційної моделі контролю навчання. Необхідно оцінювати не тільки знання, але і старанність, працелюбність, систематичність та інші риси, які виховуються у студента під час навчання.

Активні методи навчання базуються на використанні піраміди запам’ятовування (рис. 1):

Рис. 1. Піраміда запам’ятоввування

Сучасні тенденції навчання спрямовані на використання активних методик навчання, проте їх застосування на практиці натрапляє на ряд перешкод: недостатня компетенція викладача щодо видів активних методик навчання, небажання до новаторства, що пояснюється більшим витрачанням зусиль при однаковій оплаті. Ще одним бар’єром є час, відведений на вивчення тієї чи іншої облікової дисципліни навчальним планом.