WEB-ресурс научно-практических конференций

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Д.О. Палехов

Питання забезпечення ефективної організації суспільної життєдіяльності, механізмів регулювання соціальної взаємодії, належної організації державного управління на регіональному рівні завжди перебувають в епіцентрі досліджень юридичної науки.

Вукраїнському законодавстві поняття “управління на регіональному рівні”розуміютьякдіяльністьспеціалізованоїсистеми виконавчо-розпорядчихорганів,яказдійснює процеси прийняття управлінських рішень, що пов’язані із вирішенням конкретних проблем певної території.

Відповідно до Конституції України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні" та „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації є органами виконавчої влади загаль­ної компетенції, що реалізують функцію державного управління на відповідної адміністративно-територіальної одиниці. При цьому визначається, що основне завдання місцевих органів влади є забезпечення комплексного економічного й соціального розвитку регіону [ 1, 2 ] .

Система місцевих органів держав­ної виконавчої влади представляє собою ор­ганізовану сукупність відносно самостійних, взаємодіючих елементів, які, насамперед, в межах своєї компетенції, забезпечують розвиток галузевих об’єктів із врахуванням інтересів території, організують взаємодію спеціалізованих об’єктів для вирішення міжгалузевих та регіональних проблем [ 3 ] .

Але у контексті сталого розвитку процес прийняття стратегічних рішень щодо певного регіону потребує інтегрування крім економічних і соціальних факторів, й екологічних, які в українській практиці звичайно розглядаються окремо. Для одержання ефективного результату —досягнення збалансованості соціально-економічного-екологічного розвитку регіону з урахуванням його історичних, географічних і демографічних особливостей, питання повинні вирішуватися в комплексі.

В зв’язку з цим, є актуальним пошук оптимальної моделі організації прийняття рішень на регіональному рівні.

У Європі останнім часом все більшого значення як інструмента державного планування здобуває стратегічна екологічна оцінка (СЕО). У деяких державах ЄС СЕО застосовується вже не один рік, так урядом Нідерландів встановлено законодавчу систему СЕО ще у 1987 році. У всіх державах ЄС застосування СЕО стало обов'язковим після імплементації Директиви 2001/42/EC Європейського Парламенту й Ради від 27 Червня 2001р. про оцінку впливу деяких планів і програм на навколишнє середовище.

Основними завданнями СЕО є захист навколишнього середовища й сприяння стійкому розвитку. Пропонуються різні шляхи досягнення цілей комплексного розвитку регіону, але СЕО дозволяє враховувати екологічні і соціальні наслідки на рівні прийняття рішень, коли найважливіші альтернативи ще відкриті [4]. СЕО можна визначити як систематичний процес оцінки екологічних наслідків стратегічних рішень - політик, планів та програм, який дозволяє врахувати ці наслідки на найбільш ранньої стадії прийняття рішень, разом з економічними та соціальними міркуваннями [5].

Таким чином, застосування СЕО при розробці регіональних планів і програм дозволяє виявити можливі екологічні конфлікти та передбачити ситуації високих екологічних ризиків. Також СЕО може відповісти на питання, які території варто виключити з розроблювальних планів і програм для можливого зниження або виключення екологічного пресингу, і наступного поліпшення екологічної ситуації на цих територіях. Правова імплементація механізму СЕО дозволить значно поліпшити якість управлінських рішень щодо розвитку регіону.

На наш погляд, також повинні змінитися відносини державної влади і громадянського суспільства: із превалювання одного елемента над іншим до взаємодіючої дихотомії рівноправних учасників державного співуправління, суспільного співрозвитку. В Україні немає правової регламентації не тільки участі, а й навіть доступу громадян до документів, які приймаються відділами обласних рад, адміністрацій та інших органів влади. Очевидно, що необхідно правове урегулювання функціонування органів територіальної самоорганізації громадян, забезпечення умови для реалізації громадянами їх конституційних прав на участь в управлінні державними і громадськими справами.

Список літератури:

1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” ВВР , N 280/97, 1997.

2. Закон України “Про місцеві державні адміністрації”. ВВР , N 20-21, 1999.

3. Соловйова О.М. Щодо принципів діяльності місцевих органів виконавчої влади // Правові проблеми реформування регіональної влади: Матеріали наук.-практ. конф. м. Харків, 12 квітня 2002 р. / За ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харків: НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2002.

4. Therivel R. Strategic Environmental Assessment in Action. London , Earthscan, 2004.

5. Sadler B., Verheem R. SEA : Status, Challenges and Future Directions. Ministry of Ministry of Housing, Spatial Planning and the Environment, The Hague , Netherlands , 1996.