WEB-ресурс научно-практических конференций

СТИМУЛЮВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ: ПОДАТКОВІ АСПЕКТИ

Л.Б.Колінець

До базових пріоритетів зовнішньоекономічної політики України на сьогоднішній момент належить формування сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Оскільки значних успіхів у цій сфері в країні не було досягнуто, то ця діяльність потребує значного вдосконалення, що й обумовлює актуальність винесеної проблематики.

Одним з можливих механізмів стимулювання ПІІ є надання податкових стимулів інвесторам. Їх визначають, як повне чи часткове звільнення від сплати певних податків підприємств з іноземними інвестиціями.

Серед вчених не існує єдиної думки стосовно класифікації податкових стимулів. А.Кредісов до податкових стимулів (пільг) відносить: податкові канікули; податкові пільги на інвестиції; податкові вільні зони – регіони [2].

За Я.Литвиненко існують такі види податкових пільг: податкові знижки; податкові вилучення; податкові кредити; податкові канікули; відстрочка податкового платежу [ 1 ].

Проаналізувавши вищенаведені класифікації, дійшли висновку, що бачення А.Кредісова занадто загальне, а остання класифікація не враховує певних видів. Тому, на нашу думку, податкові стимули доцільно поділити на такі категорії: зменшення податкової ставки; податкові канікули; інвестиційні скидки; інвестиційні податкові кредити; зменшення податків на дивіденди і відсотки, які переводяться за кордон; нульові чи зменшені ставки мита; податкові кредити на додану вартість; пільгове оподаткування прибутків при довготермінових інвестицій.

Довгий час серед спеціалістів ведуться дискусії стосовно того, чи виправдовують себе стимули для іноземних інвесторів, наскільки вони порушують ринкові умови конкуренції. Сформувалися дві протилежні точки зору.

Деякі дослідники вважають, що серед чинників стимулювання ПІІ податкові стимули відіграють незначну роль. На основі вивчення стану 41 країни, що розвивається, Рут і Ахмед у 1978р. не знайшли доказу впливу податкових стимулів на залучення прямих іноземних інвестицій. Вчений Д.Лім також дослідив, що занадто щедрі податкові стимули негативно корелюються з надходженням ПІІ [ 3 ] . На противагу цьому, Хайнс вважає, що іноземні інвестори відгукуються на надані податкові стимули, внаслідок чого вони є ефективними. Також вчений П.Варр повідомив, що менеджери східно-азійських фірм навряд чи будуть інвестувати в країну, яка не пропонує податкових стимулів [ 4 ] .

Ми притримуємося думки, що країнам з несприятливим інвестиційним кліматом (а інколи й іншим) стимули допомагають залучати інвестиції, а, отже, їх потрібно використовувати, незважаючи на певні негативні наслідки. Тим більше, що ліквідація стимулів однією країною не призведе до відмови від них інших країн.

Підсилює вище викладену думку й те, що надання податкових стимулів в останні роки стало глобальним явищем. Зіткнувшись з проблемою скорочення притоку ПІІ в останні роки, уряди багатьох країн прискорили лібералізацію режимів щодо прямих іноземних інвестицій, збільшили використання податкових і фінансових стимулів.

На теперішній момент, єдиноможливим пільговим механізмом залучення прямих іноземних інвестицій є ввезення капіталів через створені спеціальні економічні зони (СЕЗ) та території пріоритетного розвитку зі спеціальним інвестиційним режимом (ТПР).

На території СЕЗ та ТПР запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності юридичних та фізичних осіб.

Станом на 01.04.2004р. з початку функціонування органами управління спеціальними економічними зонами (СЕЗ) та територіями пріоритетного розвитку (ТПР) затверджено 751 інвестиційний проект, у тому числі на ТПР — 540, у СЕЗ – 211.

У процесі реалізації інвестиційних проектів суб’єктами господарювання з початку функціонування залучено прямих іноземних інвестицій на суму 492,4 млн. доларів США, що складає лише 6,9% загальної суми залучених іноземних інвестицій в Україну. На основі цього можна зробити висновок, що СЕЗ та ТПР функціонують неефективно, податкові стимули в країні не виконують своїх прямих завдань: стимулювання залучення іноземних інвестицій та збільшення промислового виробництва. Через це уряду необхідно переглянути доцільність функціонування деяких СЕЗ та ТРП і прийняти рішення про їх ліквідацію.

В той же час, Україна ще не досягла такого рівня економічного розвитку, щоб дозволити собі повністю відмовитися від стимулів для іноземних інвесторів.

У світовій економічній системі існує тенденція до посилення конкурентної боротьби країн за іноземні інвестиції, одним з інструментів якої є податкові стимули. Україна на теперішній час цю боротьбу програє. Тому для збільшення надходжень ПІІ необхідно повернути практику надання податкових стимулів для іноземних інвесторів. Вважаємо, що стимули необхідно надавати спільним підприємствам з іноземними інвестиціями та підприємствам з 100% іноземною участю.

З огляду на зарубіжний досвід та врахувавши стан іноземного інвестування, пропонуємо застосовувати в Україні такі види податкових стимулів, як податкові канікули, зменшення податкової ставки, звільнення від сплати ряду податків, в т. ч. і ПДВ.

У минулому в Україні податкові пільги надавалися всім спільним підприємствам в однаковій мірі. Це призвело до ряду зловживань, втрат надходжень до державного бюджету і зробило дану політику неефективною. Тому доцільно було б запровадити диференційовану систему податкових стимулів, яка б враховувала розмір внеску іноземного учасника в статутний фонд СП, суму інвестиції, галузь промисловості підприємства та регіон країни. Частку іноземного учасника у статутному фонді необхідно враховувати з декількох причин. По-перше, при однаковому пільговому оподаткуванні всіх СП існує дискримінація підприємств, в яких частка іноземного інвестора значна: за таких умов однакові пільги як для підприємства з 1% внеском іноземного інвестора, так і з 99%. По-друге, такий принцип оподаткування не виконує стимулюючої функції і не враховує засад зовнішньоекономічної безпеки країни. З іншого боку, не визначена мінімальна сума іноземної інвестиції може привезти до зловживань у цій сфері: створення фіктивних підприємств, відмивання коштів і т.д.

Особливий механізм необхідно виробити при наданні податкових канікул для СП. Вони повинні надаватися виробничим СП з іноземною інвестицією не менше 2 млн.дол.США на термін до 2 років.

Необхідно дещо модифікувати і процедуру їх надання. Пропонуємо децентралізувати процес надання стимулів і передати це право обласним органам виконавчої влади. Тобто, на законодавчому рівні будуть затверджені максимально можливі розміри податкових стимулів для СП, з врахуванням внеску в статутний фонд та суми інвестиції. На рівні регіону вибиратимуться певні інвестиційні проекти спрямовані у визначені галузі промисловості, в які необхідно заохочувати інвестиції, враховуватиметься при цьому загальний економічний стан регіону, потреба в іноземних інвестиціях, рівень безробіття. Тобто, податкові стимули щодо іноземних інвестицій повинні бути націленими: на підприємства, галузі, регіони.

Література

1) Литвиненко Я. Податкові пільги: їх вплив, значення і зарубіжний досвід застосування // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – №6. – С.21-25

2) Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. редакцією А.І.Кредісова – К., 1997. – С. 97

3) Lim D. Fiscal Incentives and Direct Foreign Investment in Less Developed Countries.” // Journal of Development Studies , 1983 , №9, P. 207-212.

4) Warr , P.G. Export Processing Zones: The Economics of Enclave Manufacturing // Research Observer, 1989, №26(January), Р . 65-88