Особливості реалізації символів та міфологічних образів у творах Дж . Болдуїна

Н. М. Попович

Відомо, що проблему оволодіння навичками аналізу художнього тексту можна вважати складовою частиною більш загальної проблеми – проблеми формування у студентів наукової компетенції в галузі лінгвостилістичного аналізу та інтерпретації художнього тексту.

Природно тому, що з погляду підвищення ефективності використання в навчальному процесі елементів лінгвостилістичного аналізу художнього тексту виникає необхідність у з’ясуванні статусу таких експресивних засобів художнього тексту, як символи та міфологічні образи, що мають здатність впливати на читача й викликати у нього значні емоційні переживання. Тому дане дослідження спрямоване на встановлення особливостей реалізації символів і міфологічних образів у художньому тексті шляхом аналізу творів американського письменника XX ст. Дж . Болдуїна .

У зв’язку з цим, слід зазначити, що символ визначається як певна інформаційна структура, що складається із асоціативних зв’язків і підсвідомих імпульсів, які виникають в індивіда, та характеризуються багатозначністю, розпливчастістю смислів і значень, а також амбівалентністю. Зазначені зв’язки та імпульсі активізуються у свідомості людини при згадуванні зовнішніх ознак символу – образа, що, у свою чергу, викликає асоціативну актуалізацію пов’язаних з цим образом емоцій. При цьому відомо, що символ завжди об’ємніший , ніж його безпосередній зміст: слова або зображення є символічними, якщо вони охоплюють дещо більше, ніж їхнє очевидне й безпосереднє значення, якщо вони охоплюють “несвідомий аспект” (Юнг, 1996). Таким чином, реалізація в художньому образі вказівок на символічний образ активізує пов ’ язану з ним емотивну сферу, що й сприяє створенню емотивності тексту.

У свою чергу, міф, подібно до символу, є складною інформаційною структурою, яка поєднує в собі релігійні та язичеські образи й уявлення первісно-образної свідомості. Міф являє собою багатошарову структура, яка складається з етичних та моральних норм, що знаходяться в глибині підсвідомості людської психіки, форм відображення, сприйняття й пізнання світу, які були вироблені людиною за багатовікову історію розвитку людського суспільства. Міфологічні образи мають широкий емотивний потенціал: вони здатні нести інформацію про емоції, пов’язані з певним міфом. Цей потенціал ширший і водночас більш амбівалентний, ніж у символу. Крім того, згаданий емотивний потенціал міфологічних образів обумовлює їхнє використання як емоціогенних факторів у художньому творі.

Прикладом актуалізації символів та міфологічних образів, які породжують у читача цілу низку асоціацій, роздумів, суджень, іноді сповнених протиріч, парадоксальних і несподіваних, може слугувати оповідання “ Блюзи Санні ”(“ Sonny’s Blues ”). Сама назва оповідання викликає у читача певні сподівання: “ blues ” може асоціюватися з поганим настроєм, проблемами, труднощами, а також зі значенням “блюзи”. Блюзи стають в оповіданні символічним образом і мають амбівалентний характер. Вони для головного героя Санні є тріумфом, якого він прагнув усе життя, свободою, яку він відчув, і, нарешті, щастям від перемоги над собою. Інше значення блюзів – це його тяжкий життєвий шлях, сповнений поневірянь: втрата батьків, непорозуміння в сім ’ ї брата, відчуття самотності, пристрасть до наркотиків. У його блюзах було щось “старе” і “нове”, виражена у формі антитези. Так, старе є розповіддю про людське життя: трагедії, безглуздя, смерть, страждання і радість перемоги; у той час, коли нове – це намагання відійти від людського, піднестися над ним і стати вічним. Саме блюзи свідчать про дегуманізацію у музиці, і в них закладено глибокий філософський зміст буття, на що автор натякає словами: “... лише пройшовши через смерть, можна жити вічно.” (“…passing through death it can live forever”. – Baldwin, p. 122 )

Символічним у цьому творі стає також міфологічний образ темряви. Для дітей, що разом з дорослими та родичами, які зібрались у недільний вечір, темрява – це відхід, утеча від життя в потойбічний світ, заспокійливість, умиротворення, а для їхніх батьків – це тяжка праця, важке життя. Слід зазначити при цьому, що слово “ darkness ” містить тотемний елемент “d” який співвідноситься зі значеннями “священний”, “виконувати сакральні дії”. Мабуть, автор, уводячи цей образ, хотів наголосити на сакральності (своєрідній ритуальності) дій родини героя, на що також вказує і вживання минулого часу з “ would ” ( would be sitting ), тобто, дія повторювалась неодноразово.

На сакральність дій родини вказує і введений автором   міфологічний образ світла, один із складових бінарної опозиції темрява – світло, який виступає як полівалентний символ. Світло для дітей – це повернення до безрадісного життя без батьківської ласки. Світло в розумінні батьків означає добробут їхніх дітей. Слово “ light ”   містить тотемний елемент “ l ”, який може корелювати зі значеннями “звір”, “всесвіт”, що допомагає нам зрозуміти амбівалентність цього образу-символу. Введення автором антитези темрява – світло багаторазово підсилює емоційне тло оповідання, і, відповідно, емоційний резонанс у читача.

В іншому оповіданні “Людська дитина” (“ The Man Child ”) символічним стає міфологічний образ землі, в якому земля постає основою добробуту, достатку, впевненості в житті і в собі. Саме такою вона є для батька сімейства й сина. Але для друга сім ’ ї Джеймі земля – це джерело всіх його бід і страждань: його залишила дружина, він втратив землю, яку за збігом обставин придбав його друг. І Джеймі вирішує позбавити батька спадкоємця на землю. Заманивши дитину в сарай, він душить її зі словами: “ Ця земля не належатиме нікому.” Образ землі в цьому оповіданні має також амбівалентний характер.

К.Юнг (1996) вказував, що зв’язок землі і матері є одним з невід’ємних якостей архетипу матері. Земля, як і мати, годує, дає добробут, духовно звеличує, а, з іншог?? боку, вона дає поштовх появі підлих якостей у людини: злоби, заздрості, помсти, “всьому, що вселяє жах і неминучість, приреченість, як доля – “любляча” і водночас “страшна мати”. Слово “ land ” містить два тотемних елемента: “ l ”, який може означати “звір”, і “ d ”, який співвідноситься із словом “священний” ( Маковський , 1997).

Автор також вводить міфологічний образ неба, який традиційно в міфології символізує цілісність, нескінченність і вічність. Згідно з уявленнями язичників, небо – стержень всесвіту, символ вселенської гармонії і порядку. Небо вважалося джерелом життя і мислилось як “величезне море, по якому пливе сонце” ( Маковський , 1997). Для маленького героя цей образ символізує спокій, ідилію, гармонію, його маленький мікросвіт, а також надію, що так буде завжди. Це почуття підсилюється епітетом “вічний” (“ everlasting ”).

Символічним і навіть іконічним стає образ заходу сонця, який в даному оповіданні також амбівалентний. З одного боку, це сонце, яке дає злагоду, спокій і тепло (“блискуче”, “срібне”), а з іншого – це “криваво-червоне” сонце, що заходить, яке є грізним знаком трагедії, що насувається. Це сонце стало для хлопчика пророчим: із заходом сонця обірвалося його життя, і саме його він пригадає в останні хвилини.

Узагальнення викладеного дає підстави стверджувати, що реалізація в творах Дж . Болдуїна символів і міфологічних образів у поєднанні з рядом інших художніх засобів (метафора, антитеза, порівняння, жива, колоритна мова персонажів тощо) свідчить не лише про емоційність авторського стилю викладу, але й слугує провідним засобом відтворення атмосфери описуваних подій, завдяки якому читач відчуває себе безпосереднім їхнім учасником.

Література

Маковський М.М. (1997). Яз ык . Миф. Культура. Символы жизни и жизнь символов // Вопросы языкознания. – № 1. – С. 73-95.

Юнг К.Г. (1996 а). Душа и миф. Шесть архетипов. – К.: Государственная библиотека Украины для юношества.

Юнг К.Г. (1996 б). Человек и его символы. – С-Пб: Б.С.К.

Довідники

Библиографический словарь. (1997). Зарубежные писатели . ( ч . 1). – М.: Просвещение.

Джерела ілюстративного матеріалу

Baldwin J. (1998). Going to Meet the Man.– NY.: A Laurel Book.