WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ В УМОВАХ БАГАТОМОВНОЇ ОСВІТИ

К.В. Балабуха

Сьогодні динамічна модернізація освіти спрямована на осучаснення освітянської діяльності з метою якнайповнішого задоволення суспільних   потреб у соціальних умовах глобалізації, створення Європейського Союзу з його багатомовністю та розмаїттям культур, та інтеграції України у міжнародний економічний і телекомунікативний простір. Згідно з документами Європейської асоціації педагогічної освіти, цілеспрямоване вивчення іноземної мови або кількох має стати пріоритетним напрямом розвитку як шкільної, так і педагогічної освіти.[1:11] Це зумовлює необхідність вдосконалення змісту і завдань навчально-виховного процесу у вищій педагогічній школі та введення питань багатомовної освіти до професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов.

На сучасному етапі значний діапазон міжнародних зв’язків, реальна тенденція їх постійного зростання сприяють розширенню спектра іноземних мов, що вивчаються у школі. Вивчення однієї мови, як засобу міжнародного спілкування, штучно призводить до формування в учнів монокультуризму : виховання на традиціях і звичаях однієї нації.

Тенденція багатомовної освіти не пояснюється лише прагматичними і утилітарними   мотивами, але й суто методичними. У процесі оволодіння другою іноземною мовою   з’являються додаткові можливості інтенсифікації навчального процесу завдяки появі багатомовної компетенції, що характеризується більш високим рівнем систематизації та абстракції мовних явищ. Досвід вивчення рідної і другої іноземної мов дає можливість здійснювати позитивне перенесення вже отриманих знань і вмінь у галузь вивчення другої іноземної мови. Багатомовна ( мультилінгвальна ) освіта розвиває лінгвістичні здібності учнів: вербальний інтелект, мовну флексію, аналітично-когнітивні здібності, пам’ять, мовну інтуїцію.

Соціокультурний компонент взаємодіючих іноземних та опорної рідної мови, що вважається невід’ємною частиною мовної освіти на сучасному етапі, сприяє значною мірою процесу соціалізації особистості, її культурному самовизначенню та надбанню навичок міжкультурної компетенції. Зазначені навички полегшують інтеграцію індивіда до інтернаціонального співтовариства, розуміння особливостей культури того чи іншого народу, що підвищує його конкурентноздатність на світовому ринку праці [4].

Отже, оволодіння двома або кількома іноземними мовами не тільки розширює можливості міжнародного спілкування учнів, але й збагачує їх додатковими знаннями іншомовних культур, що дозволяє розуміти і толерантно ставитись до представників інших країн.

  Проблеми багатомовності   сьогодні є предметом уваги педагогів, лінгвістів   і методистів. Сформульована проблема багатомовності у концептуальній картині світу, поступово вирішуються питання програмного та навчально-методичного забезпечення   навчального процесу з другої іноземної мови, розроблені концептуальні основи навчання другої іноземної мови у середній школі   (Н.В. Баришніков , Т.В. Шапошнікова , М.Л. Шацкова , В.В. Коротенкова , О.А. Колихалова , О.І. Чередниченко, Н.Р. Шутко , О.А. Чинаева , І.Л. Бім., Н. Д. Гальскова , Б.А. Лапідус та ін.)

Проблемі вивчення другої іноземної мови у вищих педагогічних закладах присвячена низка вітчизняних і зарубіжних науково-методичних досліджень (Б.М. Маруневіч , І.М. Мельник, О.О. Молокович , О.В. Пінська). Однак не були сформульовані принципи та основні шляхи формування багатомовної компетенції як бази професійної підготовки вчителя для сфери багатомовної освіти.

Практика показує, що вчителі недостатньо враховують специфіку другої іноземної мови й викладають її як першу іноземну. Цей факт призводить до того, що певний позитивний вплив першої іноземної мови заміняється негативною інтерференцією ( раніше сформовані і більш міцні навички інтерферуються з новими, що   призводить до помилок у вживанні лексики   та граматики, у сприйнятті мови на слух,   у читанні) [4] .

Займаючись проблемами викладання другої іноземної мови та питання ми підготовки педагогічних кадрів В.А. Щепілова наголошує на необхідності переосмислення змісту професійної компетенції вчителя іноземної мови з урахування орієнтації майбутнього спеціаліста на викладання в умовах багатомовної освіти, що є специфічним напрямом дидактики [2].

Розглядаючи зміст мовної професійно-педагогічної підготовки, вчені виокремлюють значну кількість загально-педагогічних компетенції: педагогічну, методичну, культурну, мовну, комунікативну, етичну та ін.

    У свою чергу В. А. Щепілова виділяє групу додаткових компетенцій , що, на її думку, є ключовими у підготовці майбутніх учителів іноземних мов спроможних до організації ефективного навчального процесу в умовах багатомовної освіти. До них належать:

  1. лінгвістична компетенція – знання про системи та структури мов, що вивчаються, правила їх функціонування у процесі комунікації;

  2. дискурсивна компетенція – вміння планувати мовну поведінку відповідно до функціональної мети спілкування;

  3. соціолінгвістична компетенція – відбір лінгвістичних засобів відповідно до соціальних умов спілкування;

  4. соціальна компетенція – використання різних стратегій в умовах взаємодії з людьми та навколишнім світом;

5. соціокультурна компетенція – формування мовної та немовної поведінки з урахуванням норм соціумів, що говорять мовами, які вивчаються;

6. компенсаторна компетенція - здатність заповнити прогалини у мовній, мовленнєвій   та соціокультурній складовій [2].

Важливим фактором формування багатомовної компетенції є її професійна орієнтація, що означає наявність педагогічних, методичних, дидактичних, психологічних навичок та вмінь. Цей факт зумовлює необхідність системно-цілісного та інтегративного підходу, відповідно, до якого всі елементи іншомовної, психолого-педагогічної та дидактично-методичної підготовки студентів взаємозв’язані та являють собою цілісну, інтегративну систему.   

Таким чином, активне впровадження багатомовної освіти у середні навчальні заклади робить надбання багатомовної та міжкультурної компетенції пріоритетними напрямами вдосконалення процесу професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми потребує подальшого вивчення.

Література

1. Коваленко О. Модернізація системи іншомовної освіти в Україні// Іноземні мови у навчальних закладах. – К., 2003.-№1. –С.11-16 .

2. Щепилова А.В. Проблемы преподавания второго иностранного языка и вопросы подготовки педагогических кадров//ИЯШ.-2000.-№6.-С. 15-22

3. Щепилова А.В. Реализация сопоставительного подхода при обучении французскому языку как второму иностранному (на базе английского)//ИЯШ.-2000.-№2.-С.23-28

4. Яковлева Л.Н. Межкультурная коммуникация как основа обучения второму иностранному яз ы ку//Иностранные языки в школе.-2001.-№6.-С 4-7.