WEB-ресурс научно-практических конференций

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТІРУ

О.А. Каніболоцька

Нове соціальне замовлення суспільства щодо навчання іноземної мови   як засобу міжкультурної комунікації, формування особистості,   готової   до міжнаціонального спілкування, знайшло своє   відображення   у   культурній політиці   Ради   Європи   та   в   концепціях   міжкультурного та соціолінгвістичного навчання   іноземних мов.

  У сучасних умовах глобалізації та євроінтеграції , коли країни прагнуть до співробітництва та взаємозбагачення у суспільній, економічній, політичній, культурній, науковій та інших сферах, великого значення набувають міжкультурні зв’язки представників різних держав, ефективність яких є необхідною передумовою налагодження контактів та взаємодії, досягненням взаєморозуміння та взаємовигоди. У XXI столітті мовою міжлюдського спілкування стає мова культури - високої культури суспільної свідомості, загальної культури особистості, культури міжнародного співробітництва, культури суспільства в цілому.

Процес взаємодії культур, що веде до їхньої уніфікації, викликає прагнення до культурного самоствердження і бажання зберегти власні культурні цінності. Стаючи учасниками будь-якого виду міжкультурних контактів, люди взаємодіють із представниками інших культур, що найчастіше істотно відрізняються один від одного. Відмінності в мовах, національних нормах суспільного поводження, відношенні до виконуваної роботи найчастіше роблять ці контакти важкими і навіть неможливими. Міжкультурна комунікація як спілкування мовних особистостей, що належать різним лінгвокультурним співтовариствам, як і будь-яка комунікація, являє собою взаємодію " свідомостей , що говорять".

На сучасному етапі вирішальне значення набуває той факт, що студенти повинні володіти іноземною мовою як засобом міжкультурної комунікації, що припускає необхідність формування в них соціокультурної компетенції. Зміни, що відбуваються в нашій країні, а саме поступове перетворення її у відкрите суспільство, не могли не вплинути на соціальний статус іноземної мови. Істотно змінився соціальний контекст вивчення іноземної мови. Соціокультурний підхід - це один з важливих підходів у навчанні іноземній мові, що орієнтує на міжкультурне іншомовне спілкування в контексті діалогу культур.

Одним із пріоритетних завдань   навчання    іноземних мов   визнається   формування у студентів   соціолінгвістичної компетенції,   що передбачає    наявність знань про національно-культурні   особливості   країни,   мова якої   вивчається,   про   норми   мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її   носіїв   і вміння   будувати   свою поведінку   відповідно до цих особливостей   і норм.

Оскільки мова - явище соціальне (засіб людського спілкування), то їй призначається вирішальна роль у плані формування і розвитку студентської молоді. Іноземна мова, будучи інструментом міжкультурного спілкування, дозволяє тим, кого навчають, вступати в контакти з молоддю інших країн. А це відкриває доступ до духовного багатства представників інших культур. Без знань соціокультурного тла неможливо сформувати комунікативну компетенцію тих, кого навчають, що припускає їхнє входження в інший соціум. У кожній культурі є свої закони, свої норми і правила, знання яких допоможе звільнитися   від власного етно- і егоцентризму, бути компетентним і толерантним при спілкуванні з представниками інших етнічних культур.

Взаємозв’язок мов та культур, необхідність їх „ співвивчення ” не викликає сумніву. Вивчення іноземної мови повинно сприяти тому, що студент, знайомлячись з чужою культурою на зайняттях, пізнає її, і при цьому краще може зрозуміти свою. Слід зауважити, що істотні особливості мов відкриваються при порівнянні як мов, так і культур. І якщо мовний бар’єр є очевидним, то бар’єр культур стає явним лише при зіткненні або зіставленні рідної культури з чужими, відмінними від неї. Долаючи комунікативні перешкоди, можна говорити про досягнення міжкультурної компетенції, що є продуктом „діалогу культур”.

Формуванню соціокультурної компетенції студентів сприяє використання автентичного матеріалу як вербального, так і візуального, із залученням країнознавчого матеріалу і застосуванням аудіо - і відеоматеріалів . Але при цьому необхідно звертати увагу студентів на подібності і відмінності культур, на уміння порівнювати соціокультурний досвід народу, що говорить   досліджуваною мовою, із власним досвідом.

Важливим напрямом підготовки майбутніх учителів іноземної мови є формування студента як культурного посередника в ситуаціях міжкультурного спілкування, як суб’єкта діалогу культур. Одним із шляхів виховання студента як суб’єкту культур є, на нашу думку, використання у навчальній діяльності прецедентних художніх текстів. Багаторівневий характер художніх текстів зумовлює можливість використання художніх текстів в усіх компонентах методичної підготовки вчителя іноземної мови, що сприяє реалізації освітньої, виховної, розвиваючої та практичної цілей навчання. Засобами художнього тексту, що впливають на процес навчання в аспекті міжкультурного спілкування, є його естетичний та соціокультурний потенціали. Включення естетичних та соціокультурних знань у процес соціально спрямованої комунікативної діяльності, якою виступає читання, є важливим чинником засвоєння іноземної мови, з одного боку, і процесом гуманістичного становлення особистості – з іншого. Читання прецедентних художніх текстів розглядається як специфічна форма міжкультурного спілкування, в процесі якого у студентів формуються зразки і моделі поведінки, розвиваються мислення, здатність до аналізу й оцінки, складається образ світу тощо.

Таким чином, реальні можливості для формування вчителя іноземної мови як суб’єкта діалогу культур закладені як у самому процесі читання прецедент них художніх текстів, так і в природі іншомовного художнього тексту, що зумовлюється його естетичним та соціокультурним потенціалами.

Однією з головних проблем використання прецедентних художніх текстів у вищій мовній школі є відбір текстового матеріалу і організація роботи з ним. Завдяки ефективному відбору художніх текстів студенти мають змогу ознайомитись з різноманітними аспектами літературного спадку країни, мова якої вивчається, удосконалити себе як партнера по комунікації.

Успішність реалізації вимог Програми щодо навчання студентів старшого ступеня залежить не лише від відбору художніх текстів, визначення найбільш адекватної організаційної форми роботи з ним, визначення виду читання, але від правильно підібраних вправ, послідовності їх застосування на різних етапах навчальної діяльності.

Оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурної комунікації сприяє   полілінгвістичному і полікультурному розвитку особистості, а саме студента у контексті європейського освітнього простору.