WEB-ресурс научно-практических конференций

АКМЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ УПР АВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЗДІБНОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

О.Є. Гречаник

Серед новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу виділяється саме інтерактивне навчання. Деякі з причин поширення цієї технології - доступність, результативність, ефективність розвитку компетентностей і здібностей сучасного учня.

Вчитель, який   створює умови для виявлення та реалізації нахилів, інтересів і здібностей учнів, повинен досконало знати, виявляти та розвивати власні здібності; мати досвід інтерактивного спілкування. Отже , актуальною лишається проблема розвитку здібностей педагогів та управління цим процесом в умовах інтерактивного навчання.

Мету даної статті ми вбачаємо у визначенні здібностей педагога, необхідних для впровадження інтерактивних технологій, та основних управлінських дій, направлених на розвиток цих здібностей.

      Інтерактивне навчання сприяє формуванню вмінь і навичок, використанню ведучої групи методів – методів формування досвіду поведінки, створює атмосферу творчої взаємодії, виробляє власний погляд на речі та ціннісні орієнтації. Зазначимо, що перелічені характеристики стосуються як учнів, так і вчителів. Головне те, що інтерактивні технології виступають не самоціллю, а засобом розвитку особистості та її власних здібностей.

       Цілком зрозуміло, однак, і те, що далеко не всі педагоги бажають і можуть використовувати ці технології через різні обставини, наприклад, через “традиційне” протистояння нововведенням, небажання викладати особистий погляд на проблеми, з остраху, що непередбачувана ситуація призведе до вияву некомпетентності в даному питанні, збільшення обсягу роботи, лінь і втому.

Тому роль адміністрації навчального закладу заключається в тому, щоб створити оптимальні умови для розвитку здібностей педагогів, зробити цей процес системним і мотивованим.

       Психологічний словник так визначає здібності: це індивідуально-психологічні якості особи, які є умовою успішного виконання певної продуктивної діяльності. Таким чином, здібності педагога – це сукупність його індивідуально-психологічних якостей, які є умовою успішного виконання педагогічної діяльності. Проблема здібностей, їх формування та розвиток, складна і неоднозначно вирішена в психолого-педагогічній літературі. Сучасна наука виокремлює чотири фактори, які впливають на формування і розвиток здібностей, а саме: задатки, виховання, середовище, особисте прагнення до самовдосконалення.

  Головну роль у розвитку здібностей педагога ві д іграє його професійна діяльність. Узагальнивши роботи І. Зязюна, С. Єлканова, Станкіна, Г. Троцко, О. Боданської [ 4 ; 5 ], пропонуємо наступні види здібностей педагога, які йому необхідно розвивати в умовах інтерактивного навчання: авторитарні, гностичні, дидактичні, комунікативні, конструктивні, концентрація та розподіл уваги, особистісні, мажорні, науково-педагогічні, організаторські, перцептивні, психомоторні, сугестивні, експресивні.

Дані здібності ми навмисно перелічили в алфавітному порядку, бо кожен з педагогів   проранжує цей список стосовно власного бачення.

  Останнім часом значний внесок у вирішення проблеми розвитку людини, її здібностей робить разом з педагогікою нова наукова дисципліна – акмеологія, яка виникла у другій половині XX століття.

Предметом акмеології є доросла людина, динаміка її розвитку як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності (в тому числі й професійної) та індивідуальності. Цей науковий напрям акцентує увагу на тому, що період дорослості – в плані психічного розвитку – відрізняється не меншим динамізмом, аніж періоди дитинства, підліткового та юнацького віку[3]. Значний внесок у розвиток цієї науки зробили дослідження Б.Г. Ананьєва, А.О. Бодальова, А.А. Реана,

А.О. Деркача, Н.В. Кузьміної, А.П. Ситникової, В.Н. Максимової та інших. Термін “акмеологія” походить від давньогрецького “акме” – вершина, тобто цим підкреслюється , що саме доросла людина знаходиться в центрі уваги акмеології.           

Акмеологія, аналізуючи зрілість більш звужено, має на увазі людину як суб’єкта діяльності, який оволодіває професією, досягає в неї рівня майстерності. З високим професіоналізмом людини, зазначає А.О. Бодальов [1], пов’язаний не тільки яскравий розвиток здібностей, але і глибокі та широкі знання в тій галузі діяльності, в якій цей професіоналізм виявляється, а також нестандартне володіння вміннями, необхідними для успішного виконання цієї діяльності. Таким чином, як бачимо, педагогу слід мати повні та об’ємні знання щодо спеціальних професійних здібностей для набуття вмінь та навичок їхнього застосування та розвитку. Дійсний професіоналізм неможливий водночас і без розвитку загальних здібностей людини, виробки системи особистих цінностей, моральної вихованості, розвитку внутрішньої мотивації діяльності. Одне із головних завдань акмеології - з ’ ясувати технологію оволодіння професією на високому рівні, знайти “алгоритм поведінки”, який призведе до виробки індивідуального стилю та високого професіоналізму. Майстер своєї справи відрізняється постійним прагненням до самовдосконалення, професійного зростання, отже акмеологія в єдності з педагогікою вирішують проблему розвитку педагогічних здібностей учителів та дозволяють керівникам по-новому подивитися на управління цим процесом.  

Адміністрація освітнього закладу повинна створити необхідні умови задля розвитку   здібностей учителів, підвищення їхньої педагогічної майстерності.

  З ’ ясуємо основні дії к ерівника навчального закладу щодо управління розвитком здібностей педагогів:

·         визначення мети і конкретних завдань діяльності адміністрації закладу щодо виявлення, формування та розвитку здібностей педагогів;

·         системне і систематичне управління даним процесом на діагностичній основі;

·         управління на демократичних засадах із залученням учителів до всіх етапів роботи – планування, організації, контролю, коригування, аналізу і т.д.;

·         мотивація педагогічних робітників, як зовнішня, так і внутрішня, розробка шкали моральних і матеріальних заохочень, мотивація до саморефлексії, самопізнання та самовдосконалення;

·         координація планів роботи всіх структурних підрозділів і ланок навчально-виховного процесу: педагогічної і методичної ради, методичних об ’ єднань і творчих груп учителів, психологічної служби, науково-практичних семінарів тощо;

·         організація роботи щодо розвитку здібностей педагогів саме в умовах інтерактивного навчання: створення умов для набуття практичного досвіду поведінки, використання нетрадиційних форм методичної роботи з педагогічними кадрами, технологій інтерактивного навчання під час проведення засідань педагогічної ради, методичної ради закладу – мозкового штурму, дерева рішень, відкритого мікрофону, методу ПРЕС, акваріуму, ажурної пилки, дебатів, дискусій тощо [ 2 ] ;

·         створення позитивного психологічного клімату в колективі, доброзичливої атмосфери серед педагогів у процесі спільної діяльності;

·         визначення показників оцінювання результативності цієї діяльності;

·         визначення шляхів доведення отриманих результатів діяльності до відома педагогів, стимулювання їх до самоаналізу та подальшого проектування власної діяльності в обраному напрямку;

·         стимулювання цілеспрямованого розвитку в педагогів інтрагенної активності [ 1 ] , завдяки якій учитель активно працює, прагне до прийняття рішень та їх здійснення.

Список використаної літератури

1. Бодалёв А.А. Акмеология как учебная и научная дисциплина. – М., 1993.

2 . Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.:Видавництво А.С.К., 2004.

3.П роблемы общей акмеологии / А.А. Реан, Е.Ф. Рыбалко, Н.А. Грищенко и др.; Под ред. А.А. Реана. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000.

4.Станкин М.И. Профессиональные способности педагога: Акмеология воспитания и обучения. – М.: Флинта, 1998.

5. Троцко Г.В., Боданська О.Я. Основи школознавства. – Харків, 1998.