WEB-ресурс научно-практических конференций

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ІНВЕСТИЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ІЗ ЗАЛУЧЕНИМ КАПІТАЛОМ

К.В. Ілляшенко

Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна і потребує підвищеної уваги. Серед сукупності проблем, що має сучасна українська економіка, можна виділити окремо низьку інвестиційну активність. Залучення коштів внутрішніх та іноземних інвесторів переслідує довготривалі стратегічні цілі. Саме активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів позитивних соціально-економічних перетворень.

Відповідно до визначення терміну “інвестиції” – це всі види цінностей, які вкладаються безпосередньо в об'єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку (доходів)[1].

Інвестиції здійснюються у вигляді:

- грошових вкладень у вітчизняній чи іноземній валюті;

- матеріальних цінностей;

- рухомого і нерухомого майна;

- цінних паперів;

- авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків тощо;

- пільгових банківських вкладів;

- паїв, прав користування землею, природними ресурсами.

При здійсненні інвестиційної діяльності дуже важливим є контроль . Але проведення незалежної перевірки , такої як аудит, є обов'язковим лише для підприємств з іноземними інвестиціями, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників [2]. Таким чином, внутрішні інвестори не отримують захисту своїх інтересів зі сторони закону і можуть розраховувати лише на власні сили.

Актуальність теми дослідження визначається важливістю удосконалення інвестиційної діяльності та необхідністю трансформації аудиту інвестицій відповідно до сучасних економічних відносин ринкового спрямування.

Потрібно зауважити, що пріоритетом будь-якого інвестора є ріст вартості власного бізнесу. Тому він здійснює пошук цікавих об'єктів для інвестицій, передбачувана рентабельність яких значно перекриває рівень ризику. Природно, за таких умов фінансові інвестори вимагають контролю над використанням інвестицій. В такому випадку вартість бізнесу, відповідно до канонів сучасної міжнародної практики, інвестор буде оцінювати під кутом зору так називаної "доданої вартості", на яку впливають ринкова стратегія компанії, її конкурентна позиція на ринку і кваліфікація управлінської команди [3]. Таким чином, фінансовий інвестор максимально зацікавлений саме у високій рентабельності і зміцненні ринкових позицій підприємств, які він фінансує. І в цьому його інтереси цілком збігаються з інтересами підприємства. За таких умов, угоди за участю фондів проходять в обстановці більшої інформаційної відкритості, а для оцінки бізнесу використовуються незалежні фахівці (аудитори, юристи, консультанти).

Інвестиційні процеси завжди стикалися з небезпекою втрати капіталу. Для цього є багато природних причин. Але останнім часом дуже поширилися зловживання, використання коштів не за цільовим призначенням. При інвестуванні в інші підприємства, у нові види діяльності, при видачі усіляких позичок і кредитів, а також при підписанні умов інвестування, неминучим є певний ризик. З метою їх зниження можна рекомендувати попереднє проведення незалежної експертизи діяльності фірми професійними аудиторами за наступними напрямками:

- визначення платоспроможності і ліквідності підприємств, що інвестуються, та реальності інвестиційних проектів;

- розрахунок ефективності вкладення інвестицій;

- контроль виконання інвестиційних проектів і використання інвестицій;

- організація мультивалютного обліку інвестиційної діяльності;

- трансформація звітності в інші системи обліку;

- оцінка діяльності підприємств при реорганізації, зміні власників або керівництва.

Не зважаючи на те, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства [4], існує ризик перекручень або приховування даних. Щоб уникнути цього необхідно систематично проводити незалежний аудит фінансової звітності та фінансового стану підприємства, що залучає вітчизняні чи іноземні інвестиції.

Аналізуючи інформацію про негрошові операції інвестиційної діяльності, аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів". При цьому цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів. У такому випадку дохід відображається у бухгалтерському фінансовому обліку в сумі реальної вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

Прибуток , що виникає внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

- імовірне настання економічних вигод, пов'язаних із такою операцією;

- прибуток може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

- роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

- дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Одним із ефективних методів фінансового аналізу грошового обігу підприємства є операційний аналіз, відомий під назвою "витрати – обсяг – прибуток". Він може бути успішно використаний під час аудиту інвестиційної діяльності.

Операційний аналіз служить для відповіді на основні запитання, які постають перед фінансовими аналітиками, особливо на першому етапі грошового обігу, коли оцінюється інвестиційна програма (проект):

- скільки потрібно капіталу;

- яким чином можна мобілізувати ці капітальні вкладення;

- до якого ступеня можна доводити фінансовий ризик із використанням ефекту фінансового векселя.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на достовірності джерел фінансування інвестицій.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження, заощадження юридичних і фізичних осіб тощо);

- позичені кошти інвесторів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні займи тощо);

- залучені кошти інвесторів (кошти від продажу акцій, пайові внески юридичних і фізичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування тощо.

Крім самого аудита інвестор може замовити ряд супутніх послуг. Результатами надання супутніх послуг можуть бути:

- при наданні послуг дії – первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, заповнені форми бухгалтерської (фінансової) звітності, довідки, декларації, бізнес-плани, розрахунки підприємницьких ризиків, звіти про проведені маркетингові дослідження й інші документи. При цьому перелік створених документів може бути зазначений в акті про приймання супутніх аудитові послуг;

-  при наданні послуг контролю – звіт, що відбиває результати виконання завдання і висновки аудиторської організації (звіт про результати фінансового або економічного аналізу, звіт по оцінці вартості підприємства, майна з додатком актів, відомостей, розрахунків і інших необхідних документів), аудиторський висновок про фактичне формування статутного фонду юридичної особи з залученими внутрішніми або іноземними інвестиціями, письмова інформація аудиторської організації керівництву замовника й інших документів;

Акт про приймання супутніх аудитові послуг в обов'язковому порядку повинний містити:

- перелік супутніх послуг, зроблених за договором з метою установлення факту виконання умов договору;

- загальну вартість зроблених супутніх послуг.

У випадку, коли договором передбачене поетапне надання супутніх послуг, акт про приймання складається по закінченні кожного етапу з указівкою періоду, у якому дані послуги надавалися.

Дослідження прихованих, незаконних чи, навіть, шахрайських операцій, оцінка їх можливих наслідків і вплив на фінансовий стан підприємства (із наданням конкретних розрахунків, зроблених в результаті виконання роботи) може попередити негативні ефекти інвестиційної діяльності.

Питання аудиту інвестицій часто виникає і в закордонній практиці. В останні роки відбулося різке збільшення попиту на інвестиційні ресурси і посилення конкуренції за їх одержання між різними державами і компаніями. У ряді європейських країн, де донедавна домінуючу роль в інвестиційному процесі грали банки (наприклад, Франція, Німеччина, Італія), компанії усвідомили можливості нових інвестиційних інститутів, ужили заходів по залученню коштів зовнішніх інвесторів, унаслідок чого підвищився ступінь прозорості діяльності компаній [5]. У цій ситуації виникло об'єктивне підґрунтя для вироблення і впровадження певних загальних стандартів і правил, що дозволили б потенційним інвесторам отримати повну, ясну й об'єктивну картину про ефективність діяльності компаній, характер їх керування власниками, механізми і методи інвестування, які там існують, для того щоб у стислий термін і без значних витрат прийняти рішення про те, вкладати в них свій   капітал чи ні.

Загальним змістом міжнародних рекомендацій з даного аспекту діяльності є підкреслення необхідності мати в компанії ряд комітетів із ключових проблем, що забезпечують виконання функцій аудиту і планування, особливо в оцінці її довгострокової бізнес-стратегії, а також політики в області фінансів і інвестицій. Для цього створюються постійно діючі комітети з аудиту.

Розвинута компанія повинна мати сильний департамент внутрішнього аудиту або незалежного зовнішнього аудитора, який буде здійснювати внутрішній аудит, без чого сама діяльність комітету з аудиту буде безрезультатна.

В більшості іноземних компаній комітети з аудиту займаються розглядом таких питань, як:

- корпоративний бухгалтерський облік і звітність;

- фінансовий і бухгалтерський контроль;

- фінансова звітність і пропозиції, пов'язані з випусками цінних паперів.

Комітет з аудиту повинен періодично взаємодіяти з зовнішніми і внутрішніми аудиторами з метою підтвердження якості та істинності фінансової звітності компанії. Члени комітету з аудита повинні мати повний доступ до фінансової інформації компанії, її дочірніх і залежних товариств , включаючи дані про поточні зобов'язання, позики та інвестиції.

Розглянувши питання аудиту інвестицій можна зробити висновок, що він є необхідним при здійсненні будь-якої інвестиційної діяльності, як при прийнятті інвестиційного рішення, так і при використанні залучених коштів. З розвитком вітчизняного фондового ринку і виходом на міжнародні ринки цінних паперів Україна повинна буде переходити на прийняті у світі норми аудиторського контролю за інвестиціями. Проблема удосконалення аудиту інвестицій заслуговує глибокого розгляду і зарубіжний досвід може стати корисним підґрунтям для подальших досліджень у цьому напрямку.

Список літератури

1. Усач Б.Ф. Аудит: Навч . посіб . – К.: Знання-Прес, 2002. – 540 с.

2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року N   3125-XII

3. Стратегический инвестор стремится обеспечить максимальный контроль над предприятием . А. Ованесов . Экономика и жизнь . Московский выпуск . – 2000 г . – №14. – с. 6-8.

4. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 року №1707-III, від 08.06.2000 року № 1807-III, від 22.06.2000 року № 1829 – № 1829-III). // Все про бухгалтерський облік – 2000 р. – № 86. – с. 3-6.

5. Кодекс корпоративного управления : зарубежный опыт . И. Беликов . Журнал для акционеров . – 2000 г . – № 9. – с. 8-9.