WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ ТАРИФІВ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Я.В. Томашик

Дискусії щодо необхідності реформування чинної системи тарифоутворення на продукцію природніх монополій в різних країнах світу загострилися протягом останніх п’ятнадцяти років. Для країн з транзитивною економікою, що були позбавлені в минулому ринкового досвіду, надзвичайно важливим є вивчення та аналіз факторів, що впливають на тарифоутворення, а також складових елементів ціни продукції природнього монополіста за умов переходу до ринкової економіки.

Основним постулатом ринкової економіки та її рушійною силою   є принцип прибуткової діяльності підприємства взагалі та природної монополії зокрема. В той же час, відповідно до перевірених практикою основних законів економічної теорії виявляється, що від досягнення прибутковості природніми монополіями, що є виробниками суспільних благ, суспільство вцілому втрачає внаслідок недоспоживання [1]. Пошук ефективних складових ціни на продукцію природної монополії та дієвих механізмів стягнення такої ціни повинен мінімізувати проблеми суспільних втрат при одночасному забезпеченні економічних стимулів розвитку природної монополії.

Попри свою схожість, всі сфери діяльності, що більшою чи меншою мірою відносяться до природно монопольних, мають свої унікальні особливості, які впливають на структури та складові компоненти ціни кінцевого продукту, що виробляється в тій чи іншій галузі.

Особливістю електроенергії, як товару, є те, що її неможливо зберігати на складах, як зазвичай зберігають більшість товарів, а також необхідність її споживання в реальному часі відповідно до виробленої кількості. Виробництво та споживання електроенергії представляє собою єдиний нерозривний процес. Для регулювання економічними методами графіка навантаження споживачів з метою зниження собівартості електроенергії необхідно застосовувати багатофакторні тарифні системи.

З точки зору шляхів відшкодування витрат в структурі ціни на електроенергію зазвичай присутні чотири основних елементи:

-одноразова плата за підключення до мережі;

-постійна або фіксована (звичайна щомісячна) плата, що не пов’язана з об’ємом споживання. Ця плата покриває витрати, які зумовлені, наприклад, вимірюваннями об’ему споживання, підготовкою та розсилкою рахунків на оплату і отриманням інфраструктури;

-плата за користування, зв’язана з об’ємом споживання енергії, яка покриває виробництво самого товару та змінні затрати на його доставку до кінцевого споживача;

-плата за користування інфраструктурою, яка повинна покривати затрати на будівництво і утримання інфраструктури незалежно від того, як вона використовується.

В дещо спрощеному варіанті, якщо класифікувати компоненти ціни, або тарифу, в залежністі від обсягу спожитого блага , яким в даному випадку є електроенергія, то вони можуть бути розділені на постійну та змінну частини.

Відповідно до цього, в структуру ціни, що сплачує кінцевий споживач за електроенергію, обо’язково включаються наступні її елементи, класифіковані за природою витрат [2] :

-Оптова ціна електроенергії (ціна генерації);

-Ціна послуг з передачі електроенергії (розподіл та постачання);

-Ціна послуг, пов’язаних зі збутом;

-Оплата послуг з управління енергосистемою;

-Інші компоненти.

До складу інших компонентів ціни можуть включатися надбавки за надійність та безпеку енергосистеми ( reliability fee ), а також природоохоронні збори та інші фактори, зумовлені енергетичною політикою та стратегією окремої держави.

З теоретичної точки зору передача та розподіл електроенергії як види діяльності технологічно пов’язані із передачею струму по високо- та низьковольтних лініях електропередач і становлять те ядро електроенергетичної системи, якому притаманні всі властивості природної монополії (ефект масштабу, постійне перевищення середніх витрат над граничними, субадитивність витрат та інші ) [3], оскільки для єдиної мережі передача в межах певного географічно обмеженого простору економічно більш ефективна. З іншого боку, такі види діяльності як генерація та постачання електроенергії кінцевим споживачам за певних умов мають всі передумови для розвитку в них конкурентних ринкових відносин. [ 4 ].

Відповідно до цього, за наявності достатньої кількості генеруючих компаній (як це має місце в більшості країн світу, в тому числі й в Україні) можливим є варіант відсутності державного регулювання в цій сфері електроенергетики. Таким чином, ціноутворення в сфері генерації електроенергії втрачає те значення, яке воно має в умовах природної монополії, та грунтується на ринкових засадах вільної конкуренції. Так само на базі засад конкуренції можуть розвиватися відносини між учасниками ринку і в сфері збуту електроенергії , оскількі компанії, що займаються збутом, знаходячись під тиском конкурентів, не матимуть змоги зловживати ринковою владою.

Набагато складнішим є питання ефективного ціноутворення в сфері передачі електроенергії , якому притаманні всі риси природної монополії. Через невирішеність традиційно економічного питання про існування ефектів масштабу в передачі електроенергії в рамках сучасної економічної теорії ми зконцентруємо увагу на пошуці раціональних та ефективних механізмів ціноутворення з передачі електроенергії.

Компанії, що займаються передачею електроенергії, стикаються з додатковими труднощами в розробці ефективної структури ціни за послуги, що пов’язано з фізикою електропередачі. Додаткова потужність, що підключена в будь-якій точці єдиної системи електропередач, впливає на стан ліній та генераторів в усій системі. Сумарна кількість електроенергії, що вироблена всіма генераторами об’єднаної мережі, повинна строго дорівнювати споживчому попиту за відрахуванням втрат в мережах. В свою чергу, зміна співвідношення попиту та пропозиції неминуче створює обмеження в передавальних можливостях деяких ліній всередині мережі.

Ефективне ціноутворення на послуги з передачі складаються з трьох компонентів: плати за доступ до мережі електропередач ; плати за втрати на лінії та плати за перевантаження . Вибір оптимальної комбинації генерації та передачі електроенергії, а також механізмів та важелів ціноутворення в даних сферах є економічним, а не технічним питанням.

Плата за доступ мережі. Витрати мережі електропередачі в значній мірі є фіксованими, оскільки затрати на лінії, на право користування землею і, навіть, на обслуговування не змінюються в значній мірі в залежності від об’ємів передачі електроенергії. Як відомо з економічної теорії, ціноутворення на основі граничних витрат призводить до банкрутства виробників в галузях з високими постійними затратами [ 5 ]. В умовах тарифу кожний споживач сплачує за покупку товару дві частини ціни. Перша, яка не залежить від кількості продукту, споживаного покупцем, покриває фіксовані витрати, а друга змінюється в залежності від кількості використовуваного товару [ 6 ]. Двохскладові тарифи мають глибокий економічний зміст, оскільки ціна, що відображає граничні витрати, передає споживачеві адекватну інформацію про витрати споживання однієї додаткової одиниці випуску, в даному випадку – ще однієї кіловат-години електроенергії.

Плата за втрати в лініях. Граничні витрати передачі електроенергії збільшуються через втрату енергії під час її передачі по проводах. Споживач енергії, що передається по лініях електропередач, отримує меншу кількість енергії, ніж виробив генератор. Втрати на лінії зростають при збільшенні віддалі між генератором та споживачем і зменшуються при збільшенні напруги в лінії електропередачі. Таким чином, на великі відстані електроенергія передається тільки під високою напругою, щоб мінімізувати втрати на лінії.

Адекватна плата за втрати на лінії є важливою складовою, оскільки вона інформує споживачів про витрати використання енергії, виробленої віддаленим генератором. Якщо втрати на лінії стають достатньо високими, енергія, вироблювана ближче до пункту споживання, стає дешевшою і, відповідно, більш вигідною для кліентів .

Ціни перевантаження. Перевантаження виникає тоді, коли попит перевищує пропозицію при існуючих цінах. У випадках такого дисбалансу збільшення цін забезпечує вирівнювання попиту та пропозиції. В довготерміновому плані економічний прибуток, що виникає при збільшенні ціни, надає учасникам ринку інформацію про потенційні вигоди від створення додаткових потужностей з генерації та передачі електроенергії.

Проте фізика електричного струму і обмеження, що накладаються на функціонування ліній електропередачі, разом дають ефект, який відсутній в інших випадках перевантаження транспортних потужностей. Так, взаємовигідний контракт між будь-якою конкретною парою, що складається з генератора та споживача, часто наносить безпосередню та суттєву втрату іншим генераторам і споживачам, підключеним до інших точок даної мережі. Такого роду втрати третіх сторін відомі в економічній науці як зовнішні ефекти .

Вирішення проблеми зовнішніх ефектів. В розв'язанні проблеми зовнішніх ефектів двосторонніх угод економічна думка пропонує використовувати різноманітні методи, від вертикальної інтеграції до податкових важелів.

Таким чином, електрична мережа в усіх своїх практичних використаннях є благом загального користування, але той чи інший розподіл прав власності на електропередачу не усуває базові фізичні фактори, які створюють "проблему загальнодоступності". Розподіл просто визначає права, які повинні змінюватися в ході наступних торгів.

Якщо підсумувати викладене вище, то можна зробити наступні висновки що реформування системи тарифоутворення в електроенергетиці зумовлено цілим комплексом складних факторів. Найбільш вдалим виходом для вирішення проблеми   прибутковості природніх монополій, що є виробниками суспільних благ, та суспільних втрат внаслідок недоспоживання вироблених благ через встановлення більш високих цін, є встановлення двох- або багатокомпонентних тарифів, що містять постійну та змінну частини. Такий механізм дозволяє подавати більш точні цінові сигнали виробникам та споживачам, а конкретні складові постійної та змінної частин можуть відображати необхідність різних за характером витрат виробника, а також відігравати важливу соціальну та стимулюючу роль.

Література

1. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости / (пер. с англ.). — М. : Экономика, 1996. — 351с.

2. Европейская экономическая комиссия организации объединённых наций - руководящие принципы реформирования ценообразования на энергию и субсидий в энергетике - Пятая конференция министров “Окружающая среда для Европы” Киев, Украина, 21-23 мая 2003 года – 26 с.

3. Hogan W. RTO scope and electricity market design: making markets work // Harvard Electricity Policy Group, 26th Plenary Session, Washington , DC . September 2001. P.35-49.

4. Competition in electricity markets. IEA/OECD, Paris , 2001. 165 p.

5. Віскузі К та ін. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: Пер. з англ. – К.: Основи, 2004.  – 1047 с.

6. Train K. Optimal Regulation // Cambridge, Mass.: M.I.T. Press. – 1991. – P. 191-237.