WEB-ресурс научно-практических конференций

СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ДЕПРЕСИВНОГО РЕГІОНУ

І.О. Балак

У тлумаченні класиків економічної теорії “депресія” є завершальним етапом кризових явищ. Цей процес характеризується “пригніченим” станом виробництва та високим рівнем безробіття.

Територія може визнаватися депресивною, якщо у попередніх періодах (за радянських часів) вона мала певний рівень економічного розвитку (в першу чергу, за рахунок сфери матеріального виробництва: промисловість, будівництво, енергетика тощо), який в результаті трансформаційних процесів та зміни ринкової кон’юнктури був частково чи повністю втрачений. Водночас, на території збереглися виробнича інфраструктура та кадрові ресурси. [3] .

За роки реформ соціально-економічна диференціація регіонів України істотно посилилась. Тому є необхідним спрямувати регіональну політику держави на зменшення нерівномірностей в соціально-економічному розвитку територій України. Необхідно виділити не тільки точки росту, а й точки депресії, для яких держава створює відповідні умови розвитку.

Ключовою проблемою державної регіональної політики є запровадження механізмів стимулювання економічного і соціального розвитку депресивних територій.

Депресивним регіоном є промислово розвинута територія, кризовий стан якої є виявом структурної кризи економіки та нерівномірності розвитку промислового виробництва за галузями та регіонами України. [ 2].

До таких територій можна віднести перш за все моно функціональні малі міста та промислові вузли, де зосереджені підприємства військово-промислового комплексу, гірничодобувної, вугільної та хімічної промисловості, машинобудування. Зупинка одного чи двох основних виробництв призводить до повної деградації такого міста (чи селища) і його соціальної інфраструктури, браку робочих місць, відсутності джерел наповнення місцевого бюджету.

Існують різні підходи до визначення критеріїв депресивності регіону. Так, пропонується вважати критеріями депресивного стану регіону наступні показники:

1.     рівень життя населення;

2.     стан ринку праці;

3.     промислове виробництво ;

4.     стан соц іальної інфраструктури ;

5.     екологічна ситуація. [ 2 ] .  

Водночас питання депресивності регіону розглядається в законопроекті № 3384 “Про стимулювання розвитку регіонів”. Зокрема, стаття 6 передбачає такі категорії депресивних територій:

-      регіони ( територія АР Крим, області, міст Києва та Севастополя);

-      промислові райони (райони, в яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві);

-      сільські райони (райони, в яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості);

-      міста обласного значення .

Для кожної категорії територій визначено специфічні критерії депресивності . Для визнання території депресивною необхідно, щоб її показники розвитку відповідали одночасно всім критеріям, передбаченим для відповідної категорії. [ 3 ] .

Головна мета таких законопроектів – стимулювання депресивних регіонів України. Виділяють декілька інструментів стимулювання депресивних регіонів. В першу чергу, це укладання угод щодо фінансування цих регіонів з державного бюджету, підтримка підприємництва та спрямування міжнародної технічної допомоги в ці регіони.

Державна підтримка депресивних регіонів через державний бюджет передбачає цільове спрямування капітальних вкладень з бюджету в депресивні регіони. Такі вливання з державного бюджету дозволять створювати робочі місця, підвищувати зайнятість населення і т. д. Щодо підтримки підприємництва, то передбачається створення в депресивних регіонах сприятливого інвестиційного клімату, спрощення системи оподаткування та ін.

В законопроектах вперше дається визначення депресивних регіонів. До депресивних регіонів відносяться такі території, на яких внутрішній валовий продукт складає 65 % від середньоукраїнського рівня, рівень безробіття – 9–10 % від працездатного населення; враховується також середній рівень заробітної плати. Запропоновані два види укладання угод на фінансування з державного бюджету депресивних регіонів: між Кабінетом міністрів та облрадою чи обласною адміністрацією. [ 4].

Роль і сутнісні характеристики системи координування регіональної депресивної економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна подати двома групами.

Перша група охоплює функції, що забезпечують і підтримують функціонування ринкової системи в   депресивному регіоні. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими робітниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила “ринкової міри” і забезпечує їх дотримання.

Друга група функцій регіональних державних органів пов’язана з розвитком і перспективним станом регіональної   депресивної економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію екологічних процесів і стимулювання економічного зростання, забезпечення соціальної справедливості, скорочення інфляційних процесів, розвитку інфраструктури. [1].

З усієї сукупності функцій держави в регіоні виділяють найвагоміші. Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку   депресивного регіону й визначення терміну їх реалізації

Спрямівна і координаційна функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв’язків суспільного поділу праці.

Розподільча і перерозподільча функції пов’язані, як правило, зі скороченням розходжень у розмірах прибутків і майна між суб’єктами, із розподілом дефіцитних ресурсів. Основним інструментом у реалізації цієї функції є податкова політика і бюджетне регулювання.

Стимуляційна функція пов’язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізується через систему всіляких пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за допомогою яких державні органи забезпечують просування регіональної економіки в заданому напрямі.

Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб’єктами економічних і правових правил і норм у процесі їхньої господарської діяльності. [ 1].

Водночас державі необхідно стимулювати функцію саморегулювання місцевими органами влади негативних процесів, які мають місце в економіці депресивних регіонів, оскільки застосування дотаційних заходів аж ніяк не призводить до ліквідації стагнації в економіці регіону, а лише посилиює її.

Отже, питання депресивності регіонів України залишається актуальною проблемою економіки держави. Необхідно розробити чітке формулювання критеріїв визначення депресивності регіону. Держава повинна вживати заходи спрямовані на підвищення ефективності регіональної   регулятивної політики.

Література :

1.                 Запоточний І.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіональної економіки / За заг . ред. д.е.н ., проф. Захарченка В.І. – Харків – Львів – Одеса: ТОВ “ Одісей ”, 2003. – 592 с.

2.                 Новикова А.М. Депресивні території: європейський досвід та проблеми України // www . niisp . gov . ua / vydanna / panorama /2000_3-4. php

3.                 Усе про економічне законодавство. Підсумки апробації методики визначення депресивних територій // http :// ir . org . ua

4.                 Черняк В. В проекті Закону про стимулювання розвитку регіонів вперше дається визначення депресивних регіонів // Матеріали сайту Української Народної Партії.