WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ФАХІВЦІВ ХХІ СТОЛІТТЯ

О. М. Барно

Система освіти як інститут соціалізації відіграє важливу роль у соціумі, а саме сприяє реалізації функцій і цілей процесу розвитку суспільних відносин. При цьому системна характеристика освіти набага­ то складніша ніж характеристики більш детермі­ нованих об'єктів - технічних, кібернетичних, економічних і т.і. Система освіти відкрита, синер­ гетична, здатна до самопізнання (рефлексії), кількісного і якісного збагачення, перманентного перетворення. Вона не тільки детермінована зовнішніми обставинами політичного, соціально- економічного і соціокультурного походження, але і сама детермінує ці обставини. Таким чином, освіта в цілому являє собою основу і навіть платформу для побудови суспільних відносин.

Як вважає Л.А. Демидова, що утворення особистості студента являє собою прогресивну лінію руху людини від народження до старості, тобто зміна його параметрів, властивостей і якостей у часі. По суті справи, багато в чому поняття "утворення" - це синонім категорій "становлення особистості" і "виховання" у широкому педагогічному змісті. Історико-педагогічний аналіз показує, що не всяка діяльність (і з погляду змісту, і з погляду технології) забезпечує досягнення позитивних результатів в утворенні фахівця. Оптимальних результатів можна досягти тільки в тому випадку, якщо для цього створені необхідні умови. У сукупності всю систему цих умов і засобів, включаючи її змістовну, процесуальну і результативну сторони, називають освітнім процесом, що має колективний і двосторонній характер. У цілому ця цілеспрямована взаємодія викладача і тих, яких навчають, у ході якого зважуються задачі утворення людей.

Аналіз джерел свідчить, що переважна більшість вчених і практиків під утворенням розуміють процес і результат оволодіння знаннями, що навчаються, уміннями і навичками, розвитку світогляду, наукових поглядів і моральності, а також творчих задатків і здібностей, унаслідок чого вони здобувають вигляд (образ) і індивідуальна своєрідність. Як відомо, що веде місце в освітньому процесі відводять навчанню і вихованню. Не можна навчати, не виховуючи, так само як і не можна виховувати, не навчаючи. Звідси випливає єдність трьох основних функцій освітнього процесу: освітньої, виховної і розвиваючий.

Вітчизняна педагогічна наука донедавна на емпіричному рівні вважала предметом педагогіки вищої школи педагогічний процес. Разом з тим у міру подальших досліджень даної проблеми усе більш ясної ставала деяка спрощеність, стандартність даної позиції: предметом педагогіки вищої школи і власне педагогіки був педагогічний процес. Якщо ж предметом вивчення педагогіки вищої школи є освітній процес і його закономірні зв'язки у вузі, то він орієнтує не тільки викладачів, але і студентів вузу на вивчення і всебічне осмислення освітнього процесу як умови якісної підготовки фахівців.

Можна привести цілий ряд наявних у науці визначень поняття "освітній процес", але і приведених вище досить для виявлення наступних педагогічних тенденцій.

По-перше, відзначається чи близькість збіг понять "утворення" і "виховання" у широкому змісті. Проте практично всі автори далі констатації даного факту не йдуть і не вирішують актуальної поняттєво-термінологічної проблеми педагогіки вищої школи.

По-друге, доцільно підкреслити, що в саме поняття, що позначається одними авторами як "виховання" у широкому змісті цього слова, іншими - як "утворення", науковий зміст чи вкладається близький, чи той самий.

По-третє, важливо відзначити, що в педагогіці вищої школи недостатньо чітко розкриваються співвідношення і зв'язки між утворенням, вихованням, навчанням і розвитком фахівців як цілеспрямованими педагогічними процесами.

По-четверте, окремі автори в роботах, присвячених основам дидактики і підготовки фахівців, або обходять поняття "освітній процес навчання", або визначають його опосредованно через інші поняття.

Як свідчить проведене дослідження, педагогіка вищої школи стоїть перед необхідністю визначити сутність, зміст і структуру освітнього процесу в недержавних вузах, вирішити дану проблему в поняттєво-термінологічному змісті. Обговорюючи термінологічну сторону поставленої проблеми, неможливо не торкнутися розгляду ще одного питання. Термін "утворення" у педагогіці вищої школи використовується в двох значеннях: як процес і як його результат. Таким чином сам педагогічний процес і отриманий у його реалізації результат мають одна назва "утворення"... Нікому в голову не прийде називати процес будівництва і його результат (побудоване спорудження) тим самим словом - будівництво. А от у педагогічній науці, як показав аналіз літературних джерел, таке тлумачення поняття "утворення" можливо протягом багатьох десятиліть. Проведений аналіз показав, що для ліквідації зазначеної подвійності необхідно під поняттям "утворення" розуміти категорію "процес", застосовувати в педагогіці вищої школи поняття "освітній процес" і використовувати його в буквальному значенні, як етимологічно, так і в інших відносинах. А результатом освітнього процесу у вузі, як представляється, буде якісна підготовка його випускників до професійної діяльності. Тоді і поняття "освітній процес" займе належне йому місце в категоріальному апараті педагогіки вищої школи.

Сьогодні, в умовах поглиблення процесів європейської інтеграції й об'єднання в рамках Євросоюзу, досить гостро коштує питання взаємного визнання дипломів і атестатів, а також зближення систем професійної підготовки кадрів. При всім прагненні до гармонізації органи Євросоюзу не можуть не вважатися з тим фактом, що національна система утворення є продуктом історичного і культурного розвитку окремих країн, що прагнуть зберегти свою національну ідентичність і своєрідність. Істотну роль грають і розуміння ідеологічного характеру. У країнах, де шкільне утворення є єдиним і обов'язкової, очолює ідея, що в демократичній державі рівність можливостей для всіх громадян може бути забезпечено тільки в рамках загальнодоступного обов'язкового утворення, що гарантує якість соціалізації дітей і підлітків у всіх сферах - політичної, соціальної, культурної й економічний. Прихильники системи професійної орієнтації вже в період шкільного навчання керуються ідеєю, що тільки диференціація на ранніх стадіях навчання дає якісне утворення, що згодом дозволяє переборювати нерівність можливостей, зв'язана із соціально-економічним положенням родин учнів.      

Ф. Ванискотт - президент Європейського інституту розвитку інновацій і культури в сфері утворення (Institut Europeen dеl'іnnоvаtіоn et dela culture dаnsl'еduсаtіоn - EPICE) вважає, що в цих умовах швидше за все мова може йти про зближення національних систем по таких напрямках, як вироблення і наповнення загальним змістом навчальних програм (включення нових дисциплін; уделение більшої уваги вивченню живих мов і інформаційних технологій; розвиток навичок і компетентності - стратегія «навчання умінню учитися»); зближення систем професійного навчання; посилення уваги до теоретичних знань на всіх ступінях утворення як необхідної умови побудови «Європи знань», що є стратегічною метою розвитку Євросоюзу.

На відміну від шкільного утворення університетські структури мають більше можливостей для здійснення гармонізації і зближення. Крім того, автономія вищих навчальних закладів сприяє цим процесам.

Як вважає відомий російський філософ освіти Б.Слершунсь кий, повноцінна самореалізація особистості можлива у тому випадку, якщо людина:

• усвідомлює свої здібності, свої інтереси, життєві переваги і мотиви поведінки і керується ними в різних життєвих ситуаціях;

• має знання, уміння і навички, що дозволя ють їй найбільш повно реалізувати свої здібності в конкретній трудовій діяльності і різноманітних суспільних відносинах;

• здатна до цілеспрямованих і ефективних вольових зусиль для здійснення свого прагнення до повноцінної життєвої самореалізації на всіх етапах життєвого шляху.

Розглядаючи освіту як цілісний безперерв­ ний процес соціалізації особистості (дошкіль­ на, шкільна, вища, післядипломна), варто виділити дві основні групи її цілей. Перша група цілей стосується глобальних функцій освіти як соціального інституту, пов'язаних із станом та перспективами розвитку суспільства. Пріоритетами державної політики у розвитку вищої освіти є створення рівних можливостей для студентів різних форм навчання у здобутті якісної освіти, необхідних умов для розвитку обдарованих дітей, розвиток освіти в сільській місцевості. На сьогоднішній день державна Національна програма «Освіта», яка була прий­ нята 9 років тому, вже не задовольняє вимогам сучасності. Національна доктрина розвитку освіти, ідея якої належить Кабінету Міністрів України, є необхідною: інтегрування в глобалі-зований інформаційний світ потребує вільного володіння комп'ютером, вміння працювати в Інтернеті, опанування двома-трьома інозем­ ними мовами, але сьогодні й цього вже замало.

Друга група цілей стосується формування особистості конкретної людини в єдності її інте­ лектуальних, світоглядних і емоційно-вольових якостей. Звичайно, ці групи цілей виділені умов­ но, вони взаємозалежні й доповнюють одна одну. Освіта як процес самореалізації і самоактуалі зації особистості пов'язана із формуванням сис­ теми знань, цінностей і норм суспільства на основі загальнолюдських цінностей і менталітету окре­ мого регіону. Для сучасної України це дуже важ­ ливо, оскільки система вищої освіти повинна бути, з одного боку, гнучкою й адаптивною до будь-яких змін, з іншого - бути здатною до за­ безпечення наступності, передачі культурно-істо­ ричних та інтелектуальних цінностей, розвитку вітчизняної науки та її інтеграції у виробництво.

Першим    і    визначальним    критерієм ефективності діяльності вищої освіти і на уки загалом і конкретного вищого нав чального закладу зокрема є попит на фа хівців на ринку праці.

Система «вищий навчальний заклад — роботодавець» повинна працювати на всіх і етапах, починаючи від відбору абітурієнтів до працевлаштування випускників з по дальшим супроводженням їхньої профе сійної адаптації.

Сьогодні українська вища школа переживає складний період становлення. Перед нею стоїть надзвичайно важливе завдання науково і практично забезпечити підготовку високопрофесійних спеціалістів - спеціалістів нового покоління у відповідності з вимогами XXI століття. Ситуація ускладнюється залежною економічною кризою, яка матеріально і духовно пригнічує викладачів, педагогів-науковців. Тільки теоретично обґрунтовані, рішучі є ефективні заходи можуть покращити стан справ на терені підготовки фахівців і забезпечити майбутнє нашої держави.

Нові завдання вимагають і створення нових концепцій підготовки фахівця.

Під концепцією підготовки фахівця ми розуміємо визначення та наукове обґрунтування структури та складу системи підготовки спеціаліста, а також наукове обґрунтування умов функціонування навчального-виховного процесу. Таке складне завдання може бути виконане лише за умов демократизації та, гуманізації навчання.

Модель сучасного спеціаліста, на наше глибоке переконання. Складається з чотирьох блоків:

1) блок фізичного здоров’я;

2) блок моральних якостей;

3} блок професійних якостей;

4) блок інтелектуальних якостей..                               

Провідною метою підготовки сучасного спеціаліста є формування активної, творчої особистості, яка володіє сучасним професійним, має якісну психолого-педагогічну підготовку, всебічно ерудована, культурна, прагне до творчої діяльності. Демократизація та гуманізація передбачають прискорення розвитку особистості, її творчих здібностей та формування високопрофесійного спеціаліста XXI століття.

Закон України «Про вищу освіту» визначає завдання по підготовці в нашій державі спеціалістів нового покоління. Втілюючи його в життя, необхідно утвердити людину як найвищу соціальну цінність, найповніше розкрити її здібності та   задовольнити різноманітні   освітні   потреби,   забезпечити пріоритетність загальнолюдських цінностей, гармонію стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи. Цього результату можна досягти через демократизацію та гуманізацію навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі освіти. Що ми розуміємо перш за все під «демократизацією» та «гуманізацією»? На наш погляд. Це дуже важливо, бо від того, що ми вкладаємо в зміст понять залежить і кінцевий результат. Демократизація навчально-виховного процесу у вищій школі - це впровадження таких змін, що спрямовані на розвиток особистості, як головно цінності людського суспільства та формування високопрофесійного спеціаліста своєї галузі. Гуманізація - це визнання людини як особистості, яка має право на розвиток своїх особистостей та їх реалізацію в суспільстві і утвердження свого місця в житті.

Виходячи з вищезазначених понять ми можемо говорити про демократизацію та гуманізацію вищої освіти. Окреслимо деякі шляхи, враховуючи досвід, що є у вітчизняній практиці з цього питання.

І БЛОК - БЛОК   ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ'Я

Здоров'я людини - поняття багатопланове. Це не просто відсутність хвороб, а й високий рівень адаптаційних можливостей, стан психологічного комфорту,   емоційна стійкість, добрі стосунки з оточенням.

Тільки ці показники вимагають негайних заходів на державному рівні для вирішення проблеми фізичного здоров’я молодого покоління. Ми у себе предметно займаємось цією проблемою.

ІІ БЛОК – БЛОК МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ

У нас в Університету на початку навчального року проводиться психологічне тестування. Наведемо один лише фрагмент:

ЗАКЛЮЧЕНИЕ ПО ТЕСТУ "ЛИШЕРА" ОТ 26-04-129 (10:11:24) ИСПЬІТУЕМЬІЙ №23 (ЖЕН.) : МОСКАЛЕНКО МАРИНА ( 1982 Г .Р.) ЦВЕТОВОЙ КОД: 10453627/04531627

Фактор нестабильности выбора                        25.00 %

Фактор отклонения от автогенной нормы        50.00 %

Фактор тревожности                                            37.50%

Фактор активности                                              50.00 %

Фактор работоспособности                                46.61 %

Показатель вегетативного тонуса                     1,50 (симпатический)

Існуюче положення речей.

Шукає близькості в почуттєвій і теплій атмосфері, де будуть оцінені і знайдуть підтримку краса і ніжна делікатність відносин. Охоче бере участь в усіх,    що може чи збуджувати хвилювати. Хоче почувати себе веселім і бадьорим.

ДЖЕРЕЛА СТРЕСУ

Нервова надмірна напруга загрожує придушити    сипу    волі, здатність швидко відновити сили і протистояти тисків. Щиросердечна стійкість і сила волі, необхідні для боротьби з наявними труднощям, ослаблені. Почуває себе перевантаженим і нічого не достигли, але продовжує стояти на своєму. Через це він ясно відчуває нестерпний тиск,   від якого хотів би позбутися,   але не в змозі прийняти необхідні кроки для виходу з напруженої ситуації.

Резюме: неможливість почати необхідні кроки для виходу з, напруженої ситуації.

Фрустрація, викликана неприйнятними для нього обмеженнями волі дій, що веде до стресу.

Прагне до незалежності і волі від всяких обмеженні. Тому намагається не брати на себе зобов'язань і набігає усього, що може перешкодити йому. Випробує на собі значний тиск і бажає позбутися від нього для того,   щоб одержати те,    у чому    він бідує, але в нього не вистачає ' цілеспрямованості.

Резюме: несправджене бажання незалежності воль дії.

УДЕРЖИВАЕМЬІЕ ВЛАСТИВОСТІ

Залишається емоційно байдужим навіть тоді, коли він знаходиться в близьких відносинах з ким-небудь.

Здатний одержати фізичну задоволеність від сексуальної активності, але не схильний до глибокого емоційного контакту в цьому зв'язку, що заважає йому захопитися досить глибоко.

Дуже хоче позбутися від ваги лежачих на ньому турбот, знайти вихід з не влаштовує його положення, але почуває, що виходу - немає. Намагається піти від суперечок і конфліктів.

АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА

Боїться, що його незалежність виявиться під чи погрозою буде жорстко, обмежена, якщо він не буде захищатися від впливів ззовні. Не хоче, щоб його чим-небудь хвилювали.

Усі це дає скласти індивідуальний план роботи з кожним студентом. Реалізація таких планів дуже складний процес і якби не психологічна служба, що дає в нас, досягти результатів неможливо.

III БЛОК - БЛОК ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ПІДГОТОВКИ

Економічні та соціально-політичні перетворення в країні, загальні зміни ситуації у світі формування законодавчої бази в Україні як незалежній державі висувають нові вимоги до підготовки спеціалістів. На передній план вийшла проблема    формування    професійно-підготовленої    особистості,    здатної кваліфіковано розв'язувати складні завдання по впровадженню в суспільство вищих цінностей.

Впровадження нових форм занять зі студентами. Це сприяє підвищенню їх ефективності. Для цього були підготовлені методичні матеріали, щодо нових форм: заняття-дискусія, заняття-конференція, заняття брейн-ринг, інтегровані заняття. Кожен викладач познайомившись з матеріалами, спробував деякі види на своїх заняттях або навіть окремі елементи і проаналізував їх ефективність. Найбільш цінним є проведення інтегрованих занять. Згідно з планом роботи кафедри, у цьому семестрі було проведено два таких заняття з адміністрат??вного та кримінального права. По-перше, це можливість ефективно реалізувати між предметні зв'язки, по-друге, це висока активність студентів на них. Це сприяє міцному засвоєнню знань. Методичний семінар "Нові форми занять - шлях до високого Професіоналізму спеціаліста" підтвердив необхідність впровадження в практику роботи нових форм занять. Тому робота з пошуку найбільш ефективних   шляхів триває.

В Університеті проведено серед студентів соціологічне дослідження. Питання перше: Яку лекцію Ви б слухали із задоволенням? 71% опитуваних, віддали перевагу тій лекції, де викладач здійснює зв'язок матеріалу з життям, де показується практична значимість звань, де дають можливість висловити думку з тих питань, що ставить викладач. А відповідаючи на друге питання "Коли Ви "живете" на семінарському занятті?", більшість підтвердила необхідність застосування активних форм занять; 47,3% висловилися за вільні дискусії з теми, що виноситься на розгляд; 13% - проти повторення розгляду лекційного матеріалу на семінарських заняттях; 7,6% подобається, коли викладач дає можливість висловити свою думку всім студентам; 13,9% вважають, що все залежить від викладача. У відповіді на питання "Які заняття подобаються і чим саме?" були названі ті дисципліни, на яких використовуються неординарні форми занять, де розв'язуються практичні задачі, замість шкільної системи опитування введено нову систему оцінювання знань, що сприяє підвищенню інтересу та активної участі та ін. Підсумовуючи, можна впевнено зробити висновок, про необхідність пошуку нових форм проведення лекцій та семінарських занять. Під час підготовки та проведення лекцій необхідно зупинитися на двох моментах:

1. Раціональне співвідношення лекцій і самостійної роботи студенті.

  2. Використання спеціальних прийомів управління пізнавальною активністю студентів.

Що стосується семінарських занять, то на .них надзвичайно важливо навчити студентів вмінню оперувати в дискусії науковими поняттями, правильно робити висновки, оформляти бібліографію, складати конспекти, узагальнювати матеріал, формувати гіпотезу, робити висновки.

Організація самостійної роботи студентів. З цього питання написано велику кількість літератури і висловлено дуже багато думок, але й обминути його неможливо. Відповідаючи на питання "Як Ви організовуєте свою самостійну роботу?", "Скільки займає вона у Вас часу?", переважна більшість - 52,6% -зазначила, ще використовує підручники з бібліотеки та інші інформаційні матеріали, 21% готується тільки за лекційним матеріалом, 11% - здійснюють це по-різному, і 6% не готуються, а використовують те, що запам'ятали. Що ж .., стосується використання часу, то для 47,8% потрібно 2-3 години, 18,3% - 1 година, у 13.2% опитаних це забирає 4-6 годин. За даними досліджень психологів, у пам'яті людини залишається 10% того, що вона чує, 50% того, що вона бачить, 90% того, що вона робить. Під час лекції студент засвоює близько 20%, а в процесі своєї самостійної практичної діяльності - до 90% інформації, яку він сприймає. Виходячи з одержаних даних, нами підготовлені методичні поради студентам щодо організації самостійної роботи з усіх напрямків (робота з книгою, - написання реферату, науково-дослідна Робота, підготовка до заліку, екзамену та ін.). Крім цього, викладачами кафедри кримінального та цивільного права розроблена система контролю за цією дуже важливою роботою, що передбачає реферування статей з окремих питань, експрес-диктант, експрес-кросворди, розробка студентами проблемних питань у письмовій формі до запропонованої теми та ін. Самостійна робота здебільшого виступає чи не єдиним способом виховання самостійності у набутті знань. Я.А. Коменський наголошував:

"... Альфою і омегою нашої дидактики нехай буде пошук і відкриття способу, за якого б учителі менше навчали, а учні більше б училися". У цьому плані важливим є насамперед передовий досвід вузів. Деякі педагоги вищої школи пропонують з метою організації управління поза аудиторною самостійною роботою студентів виділяти дві взаємопов'язані підсистема - систематичну і так звану акордну самостійну працю. При цьому під систематичною працею розуміють працю розподілену за днями невеликими частинами, а під акордною - компактну і тривалу за часом. Але такий розподіл треба розглядати в нерозривній єдності з репродуктивним, творчим і комбінованим варіантами самостійних робіт студентів. Інакше він не буде відображати ритму роботи вищої школи і не зможе бути використаний певною мірою для її планування, організації й управлін??я. І все ж проблема оптимального управління систематичною самостійною роботою студентів протягом тривалого часу лишається дуже гострою. Кардинальні заходи ще не знайдені. Академік М.М.Семенов свого часу вважав, що єдиним виходом із цього становища є скорочення обов'язкових лекцій та інших занять з таким розрахунком,    щоб    викладання    загальноосвітніх    предметів    повністю завершувалося на ІІ курсі, а надалі магістральним шляхом здобування вищої освіти мала стати науково-дослідна робота студента. Через своє окреме дослідження студент має піднятися до загальних проблем науково-технічного прогресу. Такий шлях учений називав шляхом пізнання загального через часткове. Але для впровадження такої системи необхідна докорінна зміна навчальних планів вузів. Є впевненість, що в Україні цей процес буде розпочатий, і вона не буде останньою серед інших держав світу.

Із усього викладеного випливають деякі висновки:

1. У сучасних умовах слід значно збільшити обсяг консультативної роботи викладачів, насамперед доцентів і професорів, розглядаючи їх як важливу складову викладацького навантаження (про це говорять і результати соціологічного дослідження, де 39,8% студентів пропонують зменшити кількість дисциплін та збільшити консультаційну форму навчання). Нині така робота вже розпочата.

2. Відомо, що у вузах США та інших країн існують посаді академічних консультантів. Але, на жаль, нам мало що відомо про їхні функції і конкретний зміст роботи.

3. Слід поширювати досвід вузів, де студенти здобувають знання шляхом самостійної роботи.

4. Потребують перегляду плани вузів, що недостатньо активізують самостійну роботу   студентів.   Необхідно   визначити   оптимальні межі раціонального планування і контролю за цією ділянкою роботи.

IV БЛОК - ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ БЛОК

Слід підкреслити, що результат може принести система роботи, а не епізодичні заходи. З цієї позиції ми підходимо до формування духовного світу сучасного спеціаліста. Відкриваючи для майбутніх фахівців кожну сторінку духовності, ми уважно ставимось до їх оцінок сприймання, тому що тільки . активна і свідома позиція кожного принесе результат. С.С. Сливка підкреслює, що духовну культуру сучасного спеціаліста доцільно розглядати як ступінь засвоєння ним норм духовного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практичну реалізацію цих цінностей у правових нормах.

Структурними елементами духовної культури сучасного спеціаліста він вважає: знання філософії законів Всесвіту, інтелектуальне осмислення історії, традицій краєзнавства, народознавства, релігієзнавства, художньої літератури, мистецтва, розвинена духовність, дотримання норм   правничої етики, використання загальнолюдських цінностей у правовому полі.

Таке розуміння духовної культури виявляє її органічний взаємозв'язок із інтелектуальною, моральною і внутрішньою культурами. Хоча деякі дослідники (В.П.Сальников, В.П.Федоров, О.І.Худяк і інші) вважають, що духовність не   тотожна інтелектуальності і моральності. На наше переконання, духовна культура сучасного спеціаліста є втіленням практично всіх видів культур, які базуються на принципах державності, моральності, інтелектуальності, людяності, глибинності, синтезу, пріоритету духовного над матеріальним.

На відміну від юридичних, норми духовного права людина не створює, а лише засвоює, хоча обидва види цих норм мають обов'язковий характер. Якщо юридичні закони людина порушує своїми діями, то духовні - думками,   помислами. Відомо, що за порушення юридичних законів настає відповідальність, а незнання та порушення норм духовного права призводять до негативних наслідків і страждань окремих людей чи цілих народів.

Ці духовні надбання позитивно впливають на професійну діяльність сучасного спеціаліста, допомагають правильно оцінити правові явища, визначити внутрішній імператив службового обов'язку, прийняти справедливі рішення.

Нові перспективи розвитку вищої освіти закладено в положеннях Указу Президен­ та України від 17 лютого цього року «Про заходи щодо вдосконалення системи ви щої освіти України».

Кращі студенти відзначаються як моральними, так і матеріальними стимулами. Користуються великою популярністю інтелектуальні змагання, що регулярно проводяться в Університеті. Духовне відродження країни сприяє осмисленню кожним власної духовної сутності.

Ми висловили деякі погляди на демократизацію та гуманізацію навчально-виховного процесу у нашому Університеті. Вся робота ще попереду. Головне не зупинятись, а передати нащадкам Землю кращу, щоб вони могли жити і творити у гармонічному суспільстві.

Література:

1. Ванискотт Ф. Образовательные системы в Европе. // Инновации в образовании. – 2003. -№5. - С.109-111.

2. Демидова Л.А. Педагогические основы современного образовательного процесса в негосударственных вузах //Инновации в образовании. – 2003. - №3. – С.54-75.

3. Вищу освіту і науку – на потребу суспільства. //Урядовий кур’єр. - від 12.03.04р. -№47. - С.3

4. Кузь В. Вища освіта України: нове наукове дослідження – Рідна школа.- 1999. - №12 – С.10-13.

5. Про стан реалізації ступеневої вищої освіти відповідно до Закону України “Про вищу освіту”, рішення колегії МОН України від 04.12.03р. // Інформаційний збірник МОН України - 2004р. -№9 –С.3-17.

6. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України – Указ президента України №199 від 17.02.2004р.