WEB-ресурс научно-практических конференций

ПЕДАГОГІЧНЕ СПРИЯННЯ САМООСВІТІ СТУДЕНТІВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ПІДРОЗДІЛІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

І. А. Медведєв

Актуальність дослідження. В педагогічній практиці має місце протиріччя між зростаючими об`ємами і збільшенням аспектів соціальної (наукової, навчальної та ін.) інформації та обмеженими можливостями учасників освіти (викладачів, студентів ті інших ) засвоювати її у нормативні строки, визначені державними освітніми стандартами. У той же час учасники освіти відчувають потребу в засвоєнні різноманітних аспектів соціальної інформації.

          Це, в свою чергу, є вираженням протиріч між актуалізацією у студентів потреб у самоосвіті та обмеженими можливостями відображення змісту в освітніх стандартах. Це протиріччя призвело до виникнення ряду проблем, які так чи інакше вирішувались в педагогічній теорії та практиці.

          На сьогоднішній день, існують багато численні методичні рекомендації та евристичні пропозиції по здійсненню окремих аспектів самоосвіти: по роботі з книгою, з картотекою, з комп’ютерною технікою, по організації розумової праці, по дотриманню гігієни розумової та навчальної праці, по здійсненню самоконтролю, самооцінки, самокорекції освітньої діяльності (В.І. Андрєєв, В.К. Буряк, Р.С. Гаріф`янов , А.К. Громцева , Н.К. Крупська , В.А. Кулько , А.С. Линда , А.Я. Найн , О.А. Нільсон , Б.Ф. Райский , З.Л. Раманаускас , Н.А. Рубалкін , Л.І. Рувінський , А.В. Усова , В.А. Худяков , Т.Д. Цехмістрова , А.Н. Чірва та ін.).

          В теорії педагогіки визначені та відокремлені один від одного поняття самоосвіти, самоосвітньої діяльності та самоосвітнього процесу; розроблялись теорії формування у школярів готовності до самоосвіти (Я.А. Айзенберг , І.Г. Барсуков , А.К. Громцева , К.М. Левітан, Б.Ф. Райський, Ю.А. Салмін , Г.Н. Серіков та ін.). Особливу увагу в цій характеристиці особистості приділяється категорії “потреба” в здійсненні самоосвіти (В.Б. Бондаревський , А.К. Громцева , Б.Ф. Райський та ін.). В історичному плані самоосвіта, самоосвітня діяльність розвивались як поняття педагогіки на основі змісту та об`єму поняття “самостійна робота” і співвідношення всіх трьох понять між собою (В.К. Буряк, М.Г. Гарунов , В. Граф, І.І. Ільясов , І.О. Котлярова , О.А. Нільсон , І.А. Науменко, П.І. Підкасистий , Н.А. Половнікова , Д.А. Ощанін , Ф.А. Сохін та ін.). Виконані дослідження з окремих питань самоосвіти учнів і надання їм при цьому педагогічної допомоги (Д.Ф. Ільясов , М.М. Кольцова, Н.В. Косенко, А.А . Лошак, С.В. Паршина , В.А. Худяков та ін.). Важливою проблемою, що вирішується педагогами, стало створення концепції цілеспрямованої підготовки тих хто навчається до самоосвіти (Г.Н. Сєріков ). Однак сфера освіти сьогодні набуває активного розвитку і, як слідство, змінюється.

          Останнім часом в Україні зростає кількість регіональних підрозділів вищих навчальних закладів (міні-філій, навчально-консультативних пунктів, локальних центрів підготовки), які працюють у районних центрах, де традиційно не було закладів вищої освіти. Навчання в регіональних підрозділах вищої школи проходить за   заочною та очно-заочною формою навчання. Для студентів в цих освітніх закладах властива вже сформована орієнтація на окремі види професійної діяльності, підкреслені індивідуальні потреби, відсутність уніфікованого, спільного для всіх студентів підходу до освіти. Саме тому, помітно відчувається виразна потреба студентів регіональних представництв вищих навчальних закладів у індивідуалізації   освіти. Самоосвіта може виступати адекватним засобом її задоволення. Студенти регіональних підрозділів вищих навчальних закладів при наявності не завжди високого рівня освіченості, мають у більшості своїй яскраво виражену професійну спрямованість,   потребу в отриманні професійно корисних знань. Часто виникає практична необхідність чіткої диференціації змісту освіти   за межами окремого змістового мінімуму для студентів регіональних підрозділів вищих навчальних закладів. Це актуалізує використання самоосвіти як засобу досягнення особистістю своїх освітніх цілей.

          У той же час як початковий рівень освіченості, так і готовність до самоосвіти студентів регіональних   підрозділів вищих навчальних закладів не дозволяє їм вільно здійснювати самоосвітню діяльність без сторонньої допомоги [1,4,5]. Виникає практична необхідність надання студентам регіональних підрозділів вищих навчальних закладів у їх самостійній діяльності. При цьому цілком закономірним є те, що розвиток готовності до самоосвіти   не уявляється як лінійно зростаюча за своїм рівнем характеристика. В нових умовах, в межах різних завдань, коли студентам потрібне звернення до самоосвіти, виникає необхідність в педагогічному сприянні самоосвіті студентів, і що важливо, того ж виду, яке згадувалось раніше.

          Педагогічна теорія розвивалася без урахування цієї специфіки. В наявності протиріччя між зростанням потреб громадян у отриманні вищої професійної освіти в умовах навчання в регіональному підрозділі вищого навчального закладу, - з одного боку, та   недостатнім опрацюванням в педагогічних теоріях відповідних питань, зумовлених наявністю специфіки освітніх процесів в цих підрозділах вищої школи [2,3]. Таке протиріччя має місце і у сфері самоосвіти.   

          Це призводить до виникнення проблеми надання студентам підтримки з боку педагогічного колективу регіонального підрозділу вищого навчально закладу в підготовці до самоосвіти та в її практичному здійсненні. Виникнення цієї потреби та її вирішення привела нас до вибору теми дослідження “ПЕДАГОГІЧНЕ СПРИЯННЯ САМООСВІТІ СТУДЕНТІВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ПІДРОЗДІЛІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ”.

          Мета дослідження -    визначити аспекти, види педагогічного сприяння самоосвіті та умови їх реалізації в практиці освітніх процесів в регіональних підрозділах вищих навчальних закладів.

          Об`єкт дослідження -    процес самоосвіти студентів у регіональному підрозділі вищого навчального закладу.

          Предмет дослідження – риси видів і аспектів педагогічного сприяння самоосвіті студентів регіонального підрозділу вищого навчального закладу.

          Задачі дослідження:

1)     обґрунтувати аспекти педагогічного сприяння самоосвіті студентів на основі виявлення стану проблеми надання студентам підтримки зі сторони педагогічного колективи у підготовці до самоосвіти та її організації у регіональних підрозділах вищих навчальних закладі;

2)     виявити   види і визначити умови надання індивідуальних педагогічних сприянь студентам в їх самоосвіті;

3)     розробити цілісну модель педагогічного сприяння самоосвіті студентів в освітніх процесах;

4)     провести випробування у дослідно-експериментальній роботі видів та умов педагогічного сприяння самоосвіті студентів у регіональних підрозділах вищих навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження. Рівень освіченості студентів, що навчаються у регіональних підрозділах вищих навчальних закладів та їх готовність до самоосвіти досягає рівня, достатнього для самостійної професійної діяльності та професійної самоосвіти, якщо:

а) педагогічне сприяння проявляється у орієнтовному, змістовому, операційному, управлінському, культурологічному, та психологічному аспектах;

б) види педагогічного сприяння зумовлені рівнем готовності особистості кожного студента до самоосвіти;

в) реалізація педагогічного сприяння здійснюється на основі модульної технології, яка охоплює наступні складові частини: підготовка до самоосвіти, тренаж по здійсненню самоосвітньої діяльності, самоосвіта студентів по задоволенню пізнавальних та професійних потреб.

Теоретико – методологічну основу   дослідження складають теорія пізнання (А.Н. Авер`янов , В.Г. Афанасьєв, Г.Гегель, Ф. Енгельс та ін.), психологічні теорії особистості (С.Л.Виготський, Б.Ф. Ломов , С.Л. Рубинштейн та ін.), теорії індивідуалізації освіти та самоосвіти (А.К. Громцева , В.І. Загвязінський , А.А. Кірсанов, Г.Н. Сєріков та ін.), теорії модульного підходу в освіті (Л. Бітел , К.Я. Вазина , Дж . Прокопенко , Дж.Д . Руссел , П.А. Юцявічене , Н.М. Яковлєва та ін.).

Поставлені завдання дослідження та визначені методологічні обґрунтування визначили етапи дослідницької роботи. Кожний етап зорієнтований на окремі задачі дослідження та характеризується адекватними їм методами дослідження.

Перший етап ( 1998-1999 р.р .). Етап присвячений вивчення стану проблеми у педагогічній   науці. Виявлені специфічні особливості студентів, що навчаються в регіональних підрозділах вищих учбових закладів, їх самоосвіта та педагогічна сприяння їй. В цей же період вивчена література (філософська, психологічна, педагогічна, методична). В результаті її первинного усвідомлення подані робочі визначення всіх позицій, що характеризують дисертаційне дослідження. У цей же час здійснена підготовка методичних матеріалів для проведення пробного, лабораторного експерименту.

Другий етап ( 2000-2002 р.р .). В цей період був проведений лабораторний, пробний формуючий експеримент. Здійснена експертиза матеріалів для практичної реалізації моделі. Сформульовані головні теоретичні положення дисертаційного дослідження, виведені на основі вивчення літератури з урахуванням першого пакета даних констатуючого експерименту. Робочою гіпотезою подано розгорнуте і більш повне визначення. Експериментальні програми відкоректовані по даним лабораторного експерименту. Розроблені програми, ділові ігри та інші матеріали по закінченні експертизи пройшли апробацію в освітніх процесах. Уточнені основні позиції дисертаційного дослідження.

Третій етап   ( 2003-2005 р.р .). Проведені повторні зрізи з метою підвищення активності підсумків по справедливість положень наукової гіпотези. Здійснена повна статистична обробка всіх експериментальних даних, їх співвідношення з гіпотетичними теоретичними положеннями. Сформульовані основні висновки. Оформлені результати дисертаційного дослідження, написаний текст дисертації.

Наукова новизна дослідження:

1.     Обґрунтовано, що педагогічне сприяння самоосвіті студентів в регіональних підрозділах вищих навчальних закладах доцільно поєднувати з індивідуалізацією освіти. Показана залежність педагогічного сприяння від рівня підготовки студентів до самоосвіти.

2.     Виявлені орієнтовний, змістовий, операційний, управлінський (менеджерський), культурологічний та психологічний аспекти педагогічного сприяння самоосвіті студентів, що навчаються у регіональному підрозділі вищого навчального закладу. Вони знайшли відображення в складі модуля педагогічного впливу.

2.     Визначена модульна технологія педагогічного сприяння самоосвіті студентів у співвідношенні з рівнем їх підготовки до процесу самоосвіти.

Теоретична значущість дослідження   полягає в тому, що розроблені аспекти та види педагогічного сприяння і модель їх реалізації в освітніх процесах є передумовою створення концепції освіти в регіональних підрозділах вищих навчальних закладів. Виявлені риси аспектів, видів педагогічного сприяння самоосвіті, механізми їх побудови, модульної організації для реалізації індивідуалізованих педагогічних сприянь самоосвіті є новим елементом теорії самоосвіти в регіональних підрозділах вищих навчальних закладів та управління ними.

          Практична значимість дослідження полягає у розробці індивідуальних самоосвітніх програм для регіональних підрозділів вищих навчальних закладів економічного профілю; створенні банка програмних модулів для здійснення різних видів педагогічного сприяння в різних варіантах; у розробці комплексу професійно орієнтованих додаткових засобів сприяння самоосвіті, навчальних та наочних посібників для регіональних підрозділів вищих навчальних закладів вказаного типу.

          На захист виносяться наступні положення:

* педагогічне сприяння самоосвіті студентів, що навчаються у регіональних підрозділах вищих навчальних закладів, яке реалізується   в залежності від рівня готовності студентів до самоосвіти, у орієнтовному, змістовому, операційному, управлінському (менеджерському), культурологічному та психологічному аспектах;

* технологія педагогічного сприяння самоосвіті студентів, що містить у собі підготовку до самоосвіти, тренаж у самоосвітній діяльності та надання можливості для самоосвіти по задоволенню особистих пізнавальних потреб;

* програмні модулі сприяння, як форма моделювання всіх аспектів індивідуально орієнтованого педагогічного сприяння, що містить у собі наступні елементи: очікувані рівні освіченості та підготовки до самоосвіти; змістовий розділ для самоосвіти; завдання для студента; зміст самоосвітньої діяльності; підвид педагогічного сприяння; умови, що покращують педагогічне сприяння,   форми, методи та засоби його забезпечення; - складові частини: підготовку до самоосвіти, тренаж та самоосвіту по задоволенню пізнавальних та професійних потреб особистостей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Адельбаева Н.А. Развитие концепции самостоятельной ра Б.П . Есипова в системе современной дидактики. - М.: ИТПиМИО
РАО, 1995.-203 с.

2. Айзенк Г.Ю. Проверьте свои способности : Пер. с англ. А. Лука и И. Хорола. - Санкт-Петербург, «1Л», 1994. – 16 с.

3. Баренбаум Л.Н. , Котлярова И.О. Аспекты педагогического со­ действия самообразованию студентов негосударственных образо­ вательных учреждений // Пути обновления системы среднего пр о­ фессионально-педагогического образования области : материал ы научно-практической конференции . - Челябинск , 1997. - С.49-51.

4. Башкиров М.С. Самообразование и его роль в формировании личности учителя в условиях вуза : Дисс . ...канд. пед . наук. - Сара­
тов, 1972. - 182 с. Белкин Е.Л. и др. Дидактические проблемы управления позна­ вательной деятельностью . - Ярославль: ЯГПИ, 1974. -176 с.

5. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии . - М.: Пе­дагогика , 1989. - 123 с.