WEB-ресурс научно-практических конференций

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ІДЕЙ КОНФУЦІЯ І НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В КИТАЇ

Л. С. Калашник

Національна доктрина розвитку освіти в Україні одним із провідних напрямків виховання ставить розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду . П рагнення України йти в руслі розвитку світової цивілізації дають можливість національній системі виховання збагатитися кращими здобутками світової культури. Стосовно цього на особливу увагу заслуговує досвід Китаю, в якому впродовж багатовікової історії склалася національно-самобутня, добре сформована і перевірена життям система сімейного виховання підростаючого покоління, яка базується на кращих здобутках народної педагогіки країни. Виважене засвоєння китайського досвіду, творче його використання, може стати важливим чинником зміцнення інституту української сім'ї, удосконалення форм і методів виховання в ній підростаючого покоління, що є особливо актуальним в умовах національно-культурного відродження України.

"Чого не торкнись в історії розвитку китайського суспільства за останні 2500 років, звідусюди стирчать вуха Конфуція" [4; 53] , - писав у 1917 р. ідеолог і один з керівників так званої Літературної Революції Ху Ши. Являючи собою одночасно початок і пік розвитку китайської цивілізації (того її періоду, що став відомий європейцям) починаючи з епохи Східної Чжоу (771 - 221 р. до н.е.), Конфуцій зумів створити універсальну систему існування суспільства, що:

а) задовольняла всі прошарки населення;

б) могла бути легко пристосована до змін у політичній і економічній ситуації країни;

в) охоплювала всі сфери життя і діяльності людини;

г) у рекордно короткий час (ще при житті творця) зуміла витиснути всі інші моделі, стати єдино визнаною у масштабах держави і проіснувати в цій якості більш 20 століть.

Якщо в інших країнах система народної педагогіки виникала поступово, з опорою на досягнення і помилки попередніх епох, породжуючи самобутніх і яскравих педагогів-новаторів, то, якщо справа стосується Китаю, тут можна говорити про революційний шлях розвитку. Конфуцієм був чітко сформульован кінцевий результат, визначені пріоритети, мета і завдання виховання й освіти, а конфуціанці більш пізніх періодів розробили методи і прийоми. Якщо і з'являлися в Китаї педагоги-новатори (що саме по собі було практично нереально, тому що сприймалося суспільством як заперечування або коректування ідей і завітів "Суцільномудрого"), то і вони діяли строго в рамках конфуціанської доктрини і моралі.

Лишаючись державною релігією й ідеологією Китаю, без малого, протягом 25 століть [1] , конфуціанство загрожувало невизнанням і забуттям будь-кому, хто діяв інакше чи створював інше. Тому навіть представники паралельних філософських шкіл, боячись політичної опали і переслідувань, намагалися ув’язати свої ідеї з думками "Вчителя імператорів" (конфуціанці ж, у свою чергу, охоче використовували творчість представників інших шкіл і течій, доповнюючи і коректуючи ними свою доктрину, відповідно до потреб і нестатків часу).

Однак було б невірно називати Конфуція "творцем вчення" або "батьком китайської педагогічної думки ". Сам Конфуцій у своїх бесідах говорив: "Я тлумачу, але не створюю. Я вірю в давнину і люблю її. Вчення моє не що інше, як вчення, яке дали і залишили нам древні. До вчення цього я нічого не додаю, нічого від нього не віднімаю, але передаю його в первісній чистоті. Вчення це незмінно - саме Небо творець його. Я сам уподібнююся тільки хліборобові, що кидає зерно в землю і поливає його, але який сам по собі не має сили змусити посіяне зерно пустити паростки чи прийняти форми інших рослин ". [1, 59]

Першими біографами "Великого вчителя" були його учні, і з тих пір дослідження його життєвого і творчого шляху не припинялися (саме тому зараз дуже складно відокремити вигадку від реальних фактів біографії). Конфуцій був нащадком аристократичного роду, що занепав. Його сучасники відзначають, що ця людина відрізнялася великою начитаністю і глибокими пізнаннями в багатьох галузях науки. Творчо переосмисливши історичний і соціальний шлях розвитку Китаю, на цій основі Конфуцій створив морально-етичне вчення, що:

·         враховувало політичні, економічні і соціальні потреби Китаю того часу в   об'єднанні країни і безперечному підпорядкуванню єдиній волі;

·         задовольняло правлячий клас (як ще живий клас рабовласників, так і прихожий до влади феодалів), тому що легітимувало його права на владу і соціальну нерівність;

·         влаштовувало нижчі шари населення, тому що чітко пояснювало причину їхнього такого становища (воля Неба) і давало чіткі інструкції з виправлення ситуації (дотримуватися Волі Неба і не прагнути до більшого);

·         було єдиним вченням, кінцевою метою якого була не абстрактна Нірвана чи блага в загробному житті, а гармонія і гідне існування в житті земному.

Багато висловлень Конфуція стали прислів'ями, ідеї його знайшли відображення в народних піснях і казках.

Підпорядкування батьківській волі:

·         У Піднебесній немає батьків, що були б неправі.   [ 6; 3]

·         Смерть за батька - найкраща доля. [ 6; 3]

·         Невартий ім'я людини той, хто любить іншу людину більш, ніж батьків. [ 6; 6]

·         Будь який злочинець почав з того, що став поганим сином . [ 6; 4]

·         Дерево персик у цвіті

Червоні роняє квіти

Гарна дівчина з радістю вийде заміж за того,

На кого вкажуть їй батьки                               (народна пісня) [2, 114]

Підпорядкування імператорові :

·         Імператор - батько нації. [ 6;18]

·         Якщо імператор хоче смерті свого підданого, то підданий не може не померти. [ 6; 18]

·         Не можна простій людині сідати обличчям на північ, тому що так сидить імператор. [ 6; 22]

Ритуал і Воля Неба :

·         Умерти з голоду - це не лихо, лихо не дотримуватися ритуалу. [ 6; 12]

·         Якщо поховавши батьків ти не дотримався ритуал, то не знайти їм   спокою. [ 6; 12]

·         Вицвіло жовте покривало, що батьки дали мені в придане,

Коли видавали мене заміж без моєї згоди,

І живу я тепер, як квітка, кинута в могилу.

Коли ж я запитала них: "Чому ви так вчинили зі мною?"

То відповідь була проста: "Така воля Неба ".           (народна пісня) [2, 73 ]

Педагогічні ідеї Конфуція досить швидко прижилися в народі і стали невід'ємною частиною його поглядів на виховання. Це може бути пояснене декількома причинами. По-перше, як уже було сказано раніше, ці ідеї не були чимось стороннім, а лише переосмисленням того, що було досягнуто самим народом у більш ранні періоди. По-друге, будучи не філософією, а діючою системою життєдіяльності держави, конфуціанство мало можливість здійснювати причинно-наслідкові зв'язки між положеннями своїй доктрині і реальним життєвим успіхам конкретних людей. У третіх, причина криється в абсолютній законослухняності й орієнтації на минуле китайського народу.

ЛIТЕРАТУРА:

1. Chen Jingpan. Confucius as a Teacher – Philosophy of Confucius with special Reference to its educational implication. – Beijing , 1994.

2. Folk poems of the China ’s minorities. – Beijing , 1982.

3. Сидихменов В.Я. Китай: страницы прошлого. – Смоленск, 2000.

4. Тан Сяовэнь. Был ли Конфуций «Всенародным Просветителем»? // Критика Линь Бяо и Конфуция. – Пекин, 1975., - с.51-63.

5. Ян Жунго. Конфуций – «совершенномудрый» реакционных классов. – Пекин, 1974.

6. ? ? ? , ? ? . ? ? ? ? ? ? . – ? ? , 2000 . ( англ .: Reader's Book on the Chinese Culture. - Nankin, 2000)