WEB-ресурс научно-практических конференций

ВИКОРИСТАННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ НА ЗАНЯТТЯХ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

А.М.Ковальова

Викладання суспільних наук, зокрема історії України, у вузах І-ІІ рівня акредитації   вимагає від викладача творчого підходу, особливо   у виборі форм та методів викладання. Актуальним для викладача є використання сучасних педагогічних технологій та нових методичних засад викладання предмету. Досвід свідчить, що в основі нових підходів до викладання предмету є нестандартність схем вивчення тем; спонукання студента до обґрунтованого висвітлення власної думки; підсилення викладення матеріалу картами, схемами, картинами тощо.

Підняти рівень викладання та підвищити якість знань студентів можна, зокрема, проведенням навчальних занять в формі ділових ігор. Використання ділових ігор результативне за умов методичного опрацювання активних форм і методів навчання для більшої кількості навчальних занять - лекцій та семінарів. Результативність ділових ігор в навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації забезпечується також певним соціальним досвідом кожного студента; існуванням певного обсягу знань з історії України; прагненням кожного студента краще реалізуватися в професійній діяльності. Тому організація ділових ігор повинна базуватися не тільки на загальновідомих психолого-педагогічних принципах , а і на дотриманні принципу рівноправного партнерства.

Розробкою питання використання ігрових технологій в навчанні займались А. Дабагян , К. Селевко , О. Жорник , Л. Липова, М. Кларін , А. Сиденко та інші. Детально погляд на ділову гру викладено в роботах А. Вербицького та С. Габрусевича . З приводу використання ігрових технологій на заняттях з історії України   в науці існує думка К. Баханова .

Тематика можливих ділових ігор з історії України визначається викладачем з урахуванням цілої низки складових: вимоги навчальної програми; рівень підготовленості студентів; якість матеріальної бази; спеціальність,   за якою навчаються студенти та інше. Так, в групах, що навчаються за спеціальністю “Правознавство”, ділова гра може бути представлена у вигляді суду історії. Дидактичною особливістю такої гри є те, що відбувається закріплення матеріалу як з історії України, так і з цілої низки правознавчих дисциплін. В центрі ділової гри - суду є розгляд справи,   яка пов’язана з історичною подією чи персоналією, що має неоднозначну оцінку в історичній науці. Ділову гру-суд можна провести з таких проблем, як успіхи та прорахунки Центральної Ради; зміст та сутність Переяславської Ради 1654 року; Іван Мазепа: зрадник чи національний герой; М.С. Хрущов : постать на тлі епохи . В процесі гри бажано дотримуватись процесуальних норм судового процесу. Це дасть змогу змоделювати конкретну професійну ситуацію, яка призведе до отримання   студентами цілісного досвіду виконання    майбутньої професійної діяльності, розгорнутої в часі та просторі; до формування творчого   професійного мислення, пізнавальної та професійної мотивації.

Проведення ділової гри передбачає обов’язковість підготовчого етапу, що організовується заздалегідь. На підготовку до гри повинні бути спрямовані всі попередні види занять, на яких студенти отримують теоретичні знання та оволодівають певними уміннями та навичками . Підготовка до гри полягає в розподілі ролей з урахуванням інтелектуальних здібностей студентів; в обговоренні правил гри та визначенні регламенту; в   підготовці відповідної атрибутики;   в підготовці виступів учасників судового процесу; в узгодженні питань для обговорення. Тема заняття - гри має бути поставлена як проблема для обговорення.

Ролі прокурора та адвоката є досить відповідальними, тому на них слід призначити найбільш підготовлених студентів. Їх виступи повинні містити певну процесуальну термінологію та виконувати основне завдання гри : розкрити основні положення теми та створити підґрунтя для обвинувачення та захисту. В основу виступів повинні бути покладені лише достовірні та аргументовані історичні факти.

В ході підготовки до гри за запропонованою темою свідки мають підготувати додатковий матеріал, що доповнюватиме виступи прокурора чи адвоката; журналісти – серію запитань до сторін судового процесу, які б давали повне уявлення чи пояснювали певні події; присяжні повинні підготувати узагальнення, які б показали їхнє особисте ставлення до проблеми.

Корисно залучити студентів в процес підготовки гри   вже   в період її конструювання . Тоді вони органічно увійдуть в гру   та зможуть надати допомогу іншим.

До організації ділової гри доцільно залучити всю групу і   розподіляти ролі не індивідуально, а по робочих групах, кожен член якої повинен виконати певні завдання.

Заздалегідь потрібно формувати і культуру дискусії, логіку доведення власної думки та спростування її, вміння зрозуміти точку зору іншого тощо.

На підготовчому етапі важливою є роль викладача, який має виступити організатором ділової гри, її   режисером, критиком та , при необхідності, учасником.   Досвід свідчить, що викладач повинен прагнути   до самоорганізації студентів в грі , але робити це   потрібно поступово, методично та дидактично обґрунтовано.

Методично вірно організована діяльність викладача на підготовчому етапі допоможе студентам правильно розставити акценти в грі.

В умовах добре підготовленої гри викладач діє в основному під час підготовки гри та   під час її аналізу. Чим менше викладач втручається в процес гри , тим більше в ній ознак студентського саморегулювання, тим вище її навчальна цінність.

Вагома роль відводиться і аналізу ходу та результатів ділової гри. Досвід свідчить, що аналіз треба починати з позитивного відтворення того епізоду, що оцінюється; треба показати його студентам ніби з боку, а тоді вже оцінювати. Це в значній мірі піднімає рівень об’єктивності оцінки і переконує учасників в правильності суджень. Вважаємо, що доцільно знаходити пом’якшувальні обставини помилкової діяльності. В цьому випадку   безболісна критика здобуває форму „ психічної допомоги” , що зміцнює віру в себе, свої сили і можливості, викликає бажання надалі щось змінити.

Обов’язковою   і головною умовою обговорення ділової гри є відкритість , правдивість, щирість.

Позитивний результат дає аналіз позиції викладача. Він   може вголос проаналізувати хід власних роздумів про гру, поділитися своїми думками про те, що вдалося досягти в грі, а що – ні.

Слід мати на увазі, що введення в навчальний процес ділової гри призведе до перебудови всієї методики навчання , якою користується викладач. Крім того , використання ділової гри може зачепити інтереси та зміст роботи інших викладачів . Це дасть змогу   організувати серію ділових ігор, зміст яких об’єднуватиме навчальну програму з історії України з навчальними програмами інших дисциплін ( наприклад, з   історією держави та права України, з культурологією).   Під час проведення такої   ділової гри режим роботи циклових комісій буде задаватися не існуючою традицією, а логікою процесу, який моделюється.

Отже, ділова гра може включати те нове та прогресивне, що з’являється в навчальному процесі. На відміну від традиційних методів навчання ділова гра має цілий ряд переваг , серед яких замученість студента в модель професійної діяльності; формування професійних образів через творчий пошуковий характер діяльності; компактність навчального процесу. Нові тактичні прийоми та операції проходять апробацію в діловій грі ще задовго до того, як вони будуть використані в професійній діяльності.

Література:

1. Баханов К. О. Модель навчання в гр і . // Історія в школі. – 2000. - № 10. – С. 11-18.

2. Вербицкий А.А. Активное обучение в в ысшей школе: контекстный подход. – М: Высшая школа, 1991. – 204 с.

3. Габрусевич С. А., Зорин Г.А. От деловой игр ы – к прфессиональному творчеству.- Минск: Университетское, 1986. – 125 с.

4. Деловые игры в учебном процессе. / Под ред. Л.Ф. Чернатова . – Минск : Вышейшая школа,1985. – 115 с .

5. Загайко М. Використання активних   форм і методів викладання історії ( з досвіду роботи ) . // Історія в школі. – 2002. - № 4. – С. 43-45.

6. Методические разработки и рекомендации по деловым играм. // Под ред. В.Г.Шорина . – М: Наука,1983. – 102 с .