WEB-ресурс научно-практических конференций

ДИНАМІКА БІОЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПЕРЕДНЬОЇ ЗОНИ ГІПОТАЛАМУСУ ЗА ФІЗІОЛОГІЧНИХ УМОВ

А. В. Тинська, В. П. Ляшенко

Гіпоталамус розглядається як центр , що інтегрує діяльність вісцеральної системи , іннервує органи й тканини , а також відповідає за сталість внутрішнього середовища . Його головною функцією є підтримка гомеостазу в організмі . Зона переднього гіпоталамусу є частиною вегетативної нервової системи , яка має парасимпатичний ефект . Парасимпатичні ефекти переднього гіпоталамусу через ретикулярну формацію по засобах вестибуло - спинального тракту передаються довгастому мозку . Існують зв’язки , які починаються в медіальних відділах моста мозку й довгастого мозку і йдуть від X пари черепно - мозкового нерва до переднього гіпоталамуса .

По волокнах блукаючого нерва передаються імпульси , які сповільнюють ритм серцебиття , розширюють судини , рефлекторно регулюють тиск крові в судинах , звужують бронхи , підсилюють перистальтику й розслаблюють сфінктери кишечнику , викликають посилену секрецію залоз шлунково - кишкового тракту . Дослідження електричної активності передньої зони гіпоталамуса і її змін , дозволять зробити висновки про стан вегетативної забезпеченості організму і механізмах , які лежать в основі цих процесів . Тому метою представленої роботи було дослідження біоелектричної активності передньої зони гіпоталамуса за фізіологічних умов .

Методика дослідження

Експеримент був проведений на 18 нелінійних білих щурах - самцях вагою 200-350 г , які на початку експерименту були у віці трьох місяців .

Ці тварини утримувалися в стандартних умовах спостереження за тваринами .

Експеримент тривав 21 тиждень із реєстрацією результатів кожні З тижні . Перед цим тварин наркотизували :

-    тиопенталом натрію 50 мг / кг ваги тварини ;

-    кетамином 20 мг / кг ваги тварини .

Поки тварина перебувала під наркозом , її закріплювали у стереотаксичному приладі ( СЕЖ -2 конструкції Ю . Н . Беленьова ) за допомогою спеціальних фіксаторів таким чином , щоб голова тварини була повністю нерухомою . Далі оголювали тім ' яну зону черепа й проводили його трепанацію . Потім були визначені координати переднього гіпоталамуса , які становили по брегмі - 1,4 lateralis - 0,8 venteralis - 0,9. Локалізація електродів перевірялася гістологічно . Запис біоелектричної активності переднього гіпоталамуса начинали після закінчення дії наркозу , що визначали по відновленню рухової активності щура . Далі проводилася обробка результатів в Matcad за допомогою програм РО W СРЕС    й    МЕАРО W ( Інститут фізіології імені О . О . Богомольця , відділ фізіології руху , м . Київ ).

Результати та їх обговорення

Дослідження біоелектричної активності переднього гіпоталамуса показали , що з 3 по 9 тиждень експерименту спостерігалось зростання логарифмічного значення потужності ( ЛЗП )   d -, a -, a ₁ -, a ₂ -, a ₃ -, b -. b ₁ - ритмів . З 9 по 12 тиждень цей показник мав тенденцію до зниження . Починаючи з 15 тижня і до кінця експерименту ЛЗП d - ритму зростало . На відміну від дельта ритму , ЛЗП a -, a ₁ -, a ₃ -, b -, b ₁ - ритмів на 15 і 21 тижнях зростало , а на 18 - зменшувалось ( р =0,001). ЛЗП a ₂ - ритму збільшувалось на 6, 15 і 21 тижнях , і зменшувалось з 9 по 12 тиждень та на 18 тижні .

Таблиця 1. Динаміка відмінностей логарифмічних значень потужності біоелектричної активності переднього гіпоталамуса тварин протягом

експерименту .

* Р <0,05; ** Р < 0,001.

При дослідженні ЛЗП q - ритму спостерігалося зменшення цього показника на 6, 12 та 18 тижнях і збільшення на 9. 15 і 21 тижнях ( р =0,001). Слід зазначити , що найбільшу вірогідність ЛЗП мали через 12 і 15 тижнів , що може бути пов ' язано з установленням функціональних зв ' язків дослідженої зони гіпоталамусу протягом проведення експерименту .

Дані мультифакторного дисперсійного аналізу показали , що час дослідження впливав на показники потужності ритмів переднього гіпоталамуса . Можна зазначити , що тривалість дослідження найбільш суттєво вливала на потужність a - та b - ритмів і менше - на d - ритми .

На нашу думку , характер змін через 12 тижнів експерименту можна пов ' язати з віковими змінами в організмі щурів , в яких значну роль відіграють гормональні фактори , а також довготривалі зміни нейрохімічних процесів у структурах мозку .

Це відображається зменшенням логарифмічних показників всіх хвиль біоелектричної активності , тобто характеризується десинхронізацією . Така десинхронізація проявляється появою високочастотної , низькоамплітудної , нерегулярної електричної активності . Теоретичні і клінічні дослідження показують , що зв ' язок між підвищенням рівня функціональної активності і десинхронізацією не є випадковим .

Найбільш загальним феноменом , який спостерігався у щурів цієї групи в ході довготривалого експерименту , було збільшення логарифмічних значень потужності усіх ритмів біоелектричної активності на 9, 15, 21 тижнях експерименту . А на 12 та 18 тижнях дослідження ми спостерігали тенденцію до зменшення цього показника .

Такі зміни біоелектричної активності передньої зони гіпоталамуса щурів протягом експерименту можуть бути пов ' язані з віковими факторами , до яких відносяться гормональні зміни . Модуляція нейрохімічних процесів і встановлення функціональних звязків у структурах мозку . Отримані результати дають змогу розкрити деякі механізми функціонування фізіологічних систем відповідних за встановлення гомеостатичних показників .

Список літератури:

1. Бельский Ю . Л ., Веденяпин А . Б ., Дмитриев А . С ., Зенков Л . Р . Старков С . О . Диагностика патологических состояний мозга на основе анализа электроэнцефалограммы методами нелинейной динамики // Радиотехника и электроника . -   1993. - № 9. - С . 1625-1635.

2. Вейн А . М . Вегетативні розлади . - М .: Наука , 1998. - С . 78-90.

3. Казаков В . Н ., Кузнєцов І . Е ., Щукіна О . С . та ін. Модифікація інтегративних осмосенситивних нейронів   преоптичного   ( переднього гіпоталамуса    кошки    при    тривалих    зрушень    Na ⁺    - остаточного гомеостаза // Фізіологічний журнал . -2002. - Т . 48. № 2. - С . 23-24.

4. Гнездицкий В . В . Зворотне завдання ЕЕГ і клінічна електроенцефалографія . - Таганрог , 2000.

5. Зенков Л . Р . Клиническая электроэнцефалография с элементами эпилептологии . - М .: МЕДпресс - информ , 2002. - С . 6-85.

6. Кноре А . Г . Вегетативна нервова система . - Л .: Наука , 1987 - С . 123-165.

7. Шмидт П . М . Тевс Фізіологія людини . - М .: Мир , 2004. - С . 124- 156.

8. Цибіков     Н . И .      Імунологічний     механізм     регуляції     системи гомеостазу . - В кн .: Нейро - гуморальна регуляція імунного гомеостазу . - Л .: Наука , 1996.- С . 64-84.