WEB-ресурс научно-практических конференций

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З АКТИВІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ РЕГУЛЯТИВНИХ ФУНКЦІЙ ПАМ’ЯТІ

О. В. Войтенко

Навчання школярів літературі по звичайній програмі, як показує практика,   найчастіше   призводить до стандартного «пророблення» художнього твору учнями,   а далеко не   до творчого   прочитання. Для рішення цієї проблеми необхідний пошук нових,   більш ефективних шляхів літературного розвитку дітей. Аналіз   особливостей літературної творчості школярів, вивчення його зв'язку з регулятивним функціонуванням пам'яті дозволив виділити ряд умов, що сприяють активізації цього процесу.

Робота з текстом розглядалася багатьма вітчизняними психологами як найважливіша    умова    активізації   пізнавальної   діяльності   учнів, активізації   їх   мовного   і   розумового   розвитку. Відзначалося також, що основним   способом такого розвитку є не простий виклад тексту, а творча   діяльність   зі   створення   оригінальних   мовних   повідомлень (казок,   історій,   розповідей). Підкреслювалася необхідність формування в дітей   у школі відповідних умінь ( Блонський П.П., Жинкін В.І., Львів М.Р., Ляудіс В.Я.)

Проведене нами дослідження    виявило, що в   структурі   творчої діяльності     школярів   зі створення літературних текстів важливу роль   грає   пам'ять,   рівень   розвитку   якої визначає в значній   мірі   здатність   до   такої   творчості. У нашому експерименті   успіхів   досягли   діти з розвиненою уявою,   розвиненою логічною пам'яттю, для якої характерна наявність уявлень   про   навколишній   світ   і   навички їхнього перетворення в зв'язний текст, уміння знаходити головне в предметах і явищах, встановлювати зв'язок між    елементами    тексту.    Дослідження   виявило   також,   що засвоєння    школярами    структури   текстів різних типів на уроках з розвитку   мовлення   сприяє   розвитку   пам'яті   в   єдності її когнітивних    і    регулятивних   функцій.   Спеціальна   організація   уроків   з розвитку    мовлення    забезпечила       школярам    оволодіння   прийомами запам'ятовування, прийомами роботи з літературним текстом. У процесі вироблення таких   умінь   відбувається закріплення в тривалій пам'яті структурних схем   текстів різних типів, що забезпечує учням самостійну, грамотну реалізацію власних задумів.

Вивчення структури тексту має починатися з перших тижнів навчання дітей в школі. Важливо    систематично    проводити    переказ    текстів   різних   типів   з обов'язковим   складанням   плану.   При   такій роботі конкретні змістові структури    й    операції   з   їхнього   виділення   і   перетворення   стають вмістом тривалої пам'яті.

Hеобхідний   постійний контроль   за засвоєнням дітьми   структури текстів різних   типів.   Велику   діагностичність   в цьому сенсі мають по-різному деформовані    тексти.    Hе    розуміючи    логічної    структури    тексту визначеного   типу   учень   не   здатний виправити деформований текст. Формуванню   еталонів   і   переводу   їх   у тривалу   пам'ять сприяє спеціальне навчання   школярів самоконтролю,   що   повинне   починатися   якомога раніше. Це засвоєння учнями   критеріїв   самостійної   оцінки успішності роботи з текстом: оцінка   повноти, логічності, послідовності, відповідність певному типу тексту. Важливим моментом у плані розвитку самоконтролю є стимуляція учнів до   аналізу   й   оцінювання   робіт   один   одного.   Hеобхідною   формою роботи є колективний аналіз сильних і слабких переказів, творів.

В   міру   засвоєння   змістових   структур різних типів текстів учні повинні   писати    твори   (розповідь, опис, міркування,   змішані).   Описи   особливо складні   для дітей, тому що вони вимагають   спостережливості,   уміння   бачити   індивідуальне,   неповторне. Тому   описові   необхідно   приділяти   особливу   увагу. Ефективним у плані   стимуляції   пам'яті   й уяви дітей, їхньої розумової активності є    створення    текстів    різних   типів   на   одну   тему.   Маючи   в тривалій пам'яті відповідні еталони змістових структур, учні здатні   успішно   виконувати   подібні   творчі завдання. Цікавим для дітей   є створення, наприклад, наукового і художнього опису на одну   тему. Така робота повинна супроводжуватися аналізом ступеня успішності і виправленням помилок.

Створення   учнями   власних текстів має відбуватися на основі спеціально    викликаної    роботи    уяви.    Для    організації   роботи уяви дітей на уроках розвитку мовлення можливе використання різних прийомів фантазування, що були виділені в наукових психологічних дослідженнях.   Hаприклад , переробка відомої казки в зв'язку з введенням нового    елементу.    Цей   прийом   привчає   дитину   оригінально   мислити, перебудовувати   систему змістовних зв'язків. Інший прийом - це створення продовження   казки,   розповіді,   що також стимулює роботу уяви. Цікавими є такі   прийоми,   як   перенос із загальної ситуації в уявну і дія   в   ній;   встановлення   зв'язків між двома словами, що мають змістову   віддаленість;   створення   казок   по   одному слову. При створенні власних   текстів   можна   пропонувати   назву,   в яку включався б відомий казковий персонаж.

Однією з необхідних умов активізації літературної творчості є участь школярів у літературно – творчому колективі. Гурткову роботу можна розглядати як фактор оптимізації літературно – творчої активності дітей. Важливість цієї умови підкреслював ще М. Горький, що керував колективами юних авторів і опублікував кілька книг дітей – авторів. При цьому необхідно поєднувати колективну й індивідуальну творчу діяльність.   Найбільше поширення одержали такі стимули як рукописні журнали, виступи юних авторів зі своїми творами серед однокласників.                                                                       

Важливим є також вивчення техніки літературної праці: резензування, порівняльний аналіз творів школярів і відомих авторів, вивчення творчої лабораторії класиків.

Основними умовами розвитку творчості школярів є збагачення життєвого досвіду (поїздки по країні, зустрічі з різними людьми), естетичне виховання (відвідування музеїв, концертних залів). Необхідно використовувати не тільки ті життєві враження, що має дитина, але й організовувати нові, насамперед за допомогою екскурсій.

Багато дослідників говорять про необхідність учителю писати разом з дітьми. У цьому випадку вчитель не тільки показує приклад того, як потрібно скласти текст, але й стимулює роботу дітей. Роль особистості вчителя також є важливою умовою розвитку творчої активності школярів. Величезне значення в даному випадку має його педагогічна, психологічна і естетична підготовка.

      На підвищення творчої активності школярів впливає читання художньої літератури. Необхідно спонукати учнів до регулярного читання, орієнтувати їх на серйозну, вдумливу роботу з літературним твором. Цьому сприяє постановка питань за змістом твору до його прочитання (питання – завдання вчителя скорочують дистанцію між авторським та читацьким образом, якщо вступні заняття формують в учнів певну точку зору на твір,   вивчення якого вони розпочинають). Проводячи бесіду, необхідно уникати запитань, на які діти могли б давати односкладні відповіді, а використовувати запитання “Яким чином?”, “Чому?”, „Навіщо?” тощо, які сприяють активізації аналітико – синтетичної розумової діяльності. Розвиваючи вміння думати самостійно, необхідно прагнути   того, щоб розумова активність учнів не обмежувалася досягненням окремих вдалих уроків, а стала   постійною потребою самостійно   працювати.

Організація   творчої   діяльності    школярів   на уроках розвитку   мовлення   відповідно   до   даних   психолого-педагогічних положень   створює   оптимальні   умови   для   розвитку   уяви, пам'яті,   мовлення,     мислення та формування пізнавальної   активності, творчої індивідуальності дітей.

Література :

1. Блонский П.П. Память и мышление . – М.-Л., 1935.

2. Бочарова С.П. Память в процессах обучения и профессионал ьной деятельности. – Тернополь, 1997.

3. Бочарова С.П. Память как базовая функциональная система в структуре деятельности человека–оператора // Псих . ж урн. – 1981. – Т.2. - № 3. – С. 6–9

7. Зинченко Т.П. Память в экспер иментальной и когнитивной психологии. – СПб.: Питер, 2002.

9. Ляудис В.Я., Негуре И.П. Формирование письменной речи у младших школьников . – Кишинев , 1983.