СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА ЯК УМОВА ТА ФАКТОР РОЗВИТКУ КЛАСТЕРУ

М. А. Пічугіна

Національний технічний університет України «КПІ»

Досвід розвинених країн дає багато прикладів, що висвітлюють соціально-політичне та економічне значення кластерів. Формування ключових промислових кластерів у Німеччині (хімія, машинобудування) і Франції (виробництво продуктів харчування, косметики) у 50-60-ті роки стало передумовою взаємодії цілої групи галузей, сприяючи мультиплікативному ефекту відносно зайнятості і трансфертів технологій в національній економіці.

В Україні також є досвід створення кластерів, які охоплюють такі сфери як деревообробка (Рівненська обл.), народні промисли (Івано-Франківська   обл.), автоперевезення (Черкаська обл.) швейну, будівельну, харчову галузі, агропромисловий комплекс (Хмельницька обл.), туристичну галузь (Хмельницька обл., Автономна республіка Крим). Крім того позитивні результати роботи вже існуючих кластерів привернули увагу місцевих державних адміністрацій та вітчизняних вчених, які аналізують можливості використання набутого досвіду у інших регіонах України та секторах економіки.

Однак поза розглядом українських дослідників залишається такий критерій функціонування та розвитку кластерів як обмін ідеями та інформацією, хоча аналіз зарубіжних публікацій за останні роки свідчить про   підвищення інтересу до переваг та умов існування кластерів, пов’язаних з соціальними взаємозв’язками фірм-членів кластеру.

Зміну акцентів у кластерній   теорії можна прослідкувати навіть по різним підходам до визначення кластеру. Від “кластер – це підмножина виробництв економіки, пов’язаних потоками товарів та послуг сильніше, ніж з іншими секторами національної економіки” (роботи Кзамански та Де Абласа, 1979 р.) [ 1, с. 13] до визначень останніх років, у яких підкреслюється важливість соціальних зв’язків. Наприклад, П.Моросіні під кластером розуміє економічну сутність, для якої характерна соціальна спільнота людей та сукупність економічних суб’єктів, локалізованих у безпосередній близькості у певному географічному регіоні. У рамках промислового кластеру значна частина і соціальної спільноти, і економічних суб’єктів працюють разом, розподіляючи та збільшуючи спільний обсяг продуктивного, технологічного та організаційного знання для створення кращих продуктів та послуг на ринку [2].

Іноземні науковці (Портер, Розенфельд, Маросіні, Фельдман, Далум, Маршал, Чіароні та інші) багато уваги приділяють неформальним відносинам та іншим механізмам поширення знань у кластері. На їх думку, розвиток у 20 сторіччі нових технологій комунікацій та транспортування зробив фактор місцезнаходження більш (не менш) важливим для конкурентоспроможності фірми. Доступ до ключових факторів виробництва відкритий по всьому світу, але спілкування між суб’єктами залишається більш потужним в географічно сконцентрованій групі, а не між розпорошеними фірмами [2].

Моросіні вводить поняття соціальної мережі як форми тривалого соціального капіталу, створеного (та підтриманого) соціальною історією та колективною взаємодією [2]. Сила взаємовідносин промислового кластеру відображає рівень розвитку соціальної мережі.

Переваги географічної та соціальної близькості можна поділити на зовнішні (група фірм може мати значну силу у переговорах з профспілками, урядовими органами, зовнішніми постачальниками) та внутрішні (більша вірогідність скорочення трансакційних витрат та сприяння міжфірмовому співробітництву, обміну інноваціями та знаннями) [7]. Ці переваги є наслідками не лише фактичної географічної близькості, але і відносин, які об’єднують фірми.  

Без інтенсивної взаємодії переваги географічної близькості зводяться до менших витрат на транспортування. Однак, якщо суб’єкти створили умови для кооперації і суперництва одночасно, локалізована система може досягнути повного потенціалу. Такий кластер характеризується «клубною атмосферою» з інтенсивним обміном знаннями.

Необхідно зазначити, що є інші погляди на важливість системи соціальних зв’язків у кластері для обміну знаннями. Ряд дослідників вважають, що можливість обміну знаннями та інформацією - не найбільш головний стимул агломерації [6], тому що члени кластеру відкривають лише дуже загальну інформацію та неважливі ідеї [5]. Крім того, більш важливо обмінюватися інформацією з клієнтами, ніж з конкурентами [ 6 ] .

Однак роботи інших вчених спростовують це бачення. Наприклад, Дал та Педерсен при опитуванні інженерів фірм бездротового зв’язку у Північній Даній [4] визначили, що вони обмінюються достатньо суттєвою інформацією.

Крім того багаточисельні емпіричні дослідження свідчать про важливість неформальних мереж контактів між особистостями, які виникають, перетинаючи кордони фірм і діють як канал потоку знань. Ці канали спілкування сприяють дифузії знань, надаючи фірмам у кластері певні переваги в інноваційній діяльності. Далум свідчить, що нижче рівня топ-менеджерів існує інтенсивний неформальний зв’язок між працівниками, навіть якщо фірми є конкурентами [4].

Соціальні зв’язки, які полегшують обмін знаннями та ведуть до створення нових, не лише є причиною концентрації, вони є критичним фактором, який визначає життєстійкість кластеру.

Тому у кластері повинні проводитися заходи, які підтримують неформальні контакти (ярмарки, конференції, семінари, соціальні заходи), стимулюватися наукова взаємодія та професійна ротація. Також серед інших факторів, які визначають створення “соціального клею”: спільний кодекс поведінки, товарні знаки, знаки якості, певні комунікаційні ритуали, спільна культура та атмосфера, спільна філософія,   які полегшує активне та довірче співробітництво. Також для успішного функціонування кластеру потрібне існування групи ключових особистостей, яка б об’єднувала кластер та сприяла взаємовигідному співробітництву, обміну знаннями, вирішенню суперечок всередині кластеру.

Є певні перепони зростанню промислових кластерів. Зважаючи на підвищений рівень конкуренції та скупченості як постачальників, так і споживачів, для кластеру може бути характерним висока плинність кадрів, некооперація між фірмами, яка ставить у небезпечне положення весь кластер. Спосіб організації взаємовигідного співробітництва, і в той же час стимулювання конкуренції, може стати критичним для довготривалого виживання кластеру [ 2 ]. Одним з параметрів такої організації є соціальна мережа, яка визн а чає рівень та характер співробітництва.

Література:

1. Волкова Надежда Николаевна, Сахно Тамара Викторовна. Промышленные кластеры / АН технологической кибернетики Украины; Научно- учебный центр "Контроль и диагностика". — Полтава: АСМИ, 2005. — 270с.

2. Industrial Clusters, Knowledge Integration and Performance. Piero Morosini. World Development, Volume 32, Issue 2, February 2004, Pages 305-326

3. Krugman, P., 1991. Geography and Trade. MIT Press, Cambridge , MA .  

4. Knowledge flows through informal contacts in industrial clusters: myth or reality? Michael S. Dahl and Christian R. Pedersen. Research Policy, Volume 33, Issue 10, December 2004, P . 1673-1686

5. Knowledge spillovers and local innovation systems; a critical survey. Breschi, S., Lissoni, F., 2001a. Industrial and Corporate Change 10, 975-1005.

6. Localised Knowledge spillovers vs. innovative milieux: Knowled “tacitness” recognised. Breschi, S., Lissoni, F., 2001b. Papers in Regional Science 90, 255-273.

7. www.springer.com