МИТНА ПОЛІТИКА ТА МИТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ   ЄВРОПЕЙСЬКОГО   ВИБОРУ

Ю. М. Дьомін , канд. юрид. наук

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

З часу надбання Україною незалежності одним з найважливіших державних питань стало питання визначення напрямків митної політики з урахуванням захисту вітчизняних інтересів з дотриманням міжнародних вимог. Рішення цього питання багато в чому   залежить від правового забезпечення діяльності як митних органів, так і інших органів виконавчої влади. Процес формування митного законодавства розпочався в 1991 році, коли 25.06.91 р. Верховною Радою був прийнятий Закон «Про митну справу в Україні» [1] .

Законодавство України з питань митної справи постійно перебуває в процесі становлення та   вдосконалення з метою адаптації до Європейського законодавства.

Виступаючи на першій сесії Верховної Ради України четвертого скликання (18 червня 2002 р.), Президент України підкреслював, що Україна поставила перед собою стратегічні цілі економічного та соціального розвитку на 2002–2011 роки за назвою «Європейський вибір». За словами Президента, саме життя актуалізує потребу в подібній стратегічній програмі, що враховувала б, з одного боку, динаміку та об’єктивні особливості сучасного загально-цивілізаційного процесу, а з іншого боку – соціально-економічні та геополітичні реалії України. До сказаного було додано, що стратегія «Європейський вибір» – це дороговказ, що орієнтує українське суспільство, у якому напрямку і як йому слід рухатися.

Відповідно до програми «Європейський вибір» повинна визначатися спрямованість правового регулювання митної справи, вироблятися митна політика, установлюватися роль і функції митних органів у справі ефективного захисту економічних інтересів України.

Верховною Радою України 18 березня 2004 р. законодавчо підтверджено курс на адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу шляхом прийняття та затвердження Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Метою цієї адаптації є досягнення відповідності правової системи України acguis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським   Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього [2].

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, як визначено у розділі 1 Закону від 18.03.2004 р., є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямком української зовнішньої політики.

Як зазначено у розділі V Закону від 18.03.2004 р. на першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється   адаптація законодавства України, є сфери, визначені статтями 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 р., і в першу чергу є галузь митного права [2] .

Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11.06.1998 р. № 615, визначено основні положення зовнішньоекономічної стратегії щодо інтеграції України в Європейський правовий простір, мету та стан адаптації законодавства [3].

Економічна реформа в Україні зорієнтована на рішення винятково важливих фінансово-господарських проблем, викликаних кризовими явищами в економіці та зіткненням різних політичних чинностей, що мають різносторонню   спрямованість. Незважаючи на всі труднощі соціально-економічного та політичного характеру, в останні роки все чіткіше вимальовуються стратегічні цілі державного та економічного будівництва, пов’язані з міжнародним співробітництвом України як у рамках Єдиного економічного простору (ЕЭП), створеного колишніми республіками Радянського Союзу, так і у межах Європейського Союзу (ЄС).

Добре відомо, що жодна країна, навіть найбагатша, не може втримати першість у всіх областях господарської життєдіяльності. От чому вибір пріоритетів необхідний. Цей вибір базується на політичних і соціально-економічних інтересах суспільства. Тому не можна спрощувати проблему можливої інтеграції України в структури Євросоюзу.

З постановкою питання про вибір соціально-економічних пріоритетів пов’язані питання про вибір соціально-політичних пріоритетів. Не треба забувати про те, що розширення ЄС за рахунок прийняття в нього держав Східної та Центральної Європи, а також Середземномор’я, їх мирне співіснування та економічна взаємодія в рамках Союзу є досить складним завданням, не тільки «технічного» характеру. У деяких західних політичних і державних діячів викликає побоювання за те, що досить поспішно здійснюється процес розширення (і це незважаючи на те, що в ряді країн-кандидатів залишаються невирішеними складні політико-правові та соціально-економічні проблеми). На думку ряду західних експертів, занадто стрімкий інтеграційний процес може виявитися вибухонебезпечним. Колись Євросоюз у питаннях прийому до свого складу нових країн був більш обережний. Із самого початку свого створення Європейський Союз послідовно розвивався як економічне співтовариство. Раніше економіка завжди випереджала політику. Найважливішою метою було створення «єдиного внутрішнього ринку», а не якоїсь подоби «Сполучених Штатів Європи». Однак розширення Союзу в 2004 р. означає відхід від цих прагматичних принципів.

Дійсно, розширення Європейського Союзу проходить занадто поспішно та може коштувати досить дорого Союзу. Але, на думку деяких німецьких журналістів зупинити цей процес неможливо. Євросоюз в один момент перетворився в співтовариство 25, а не 15 держав. Крім того, до нього незабаром можуть приєднатися ще   кандидати. І все-таки можна припустити, що ще не встигне висохнути чорнило на підписаних документах, як у ЄС виникнуть досить гострі соціально-політичні проблеми, про які Європейська Комісія знає вже сьогодні, але поки не драматизує ситуацію. Це чревате тим, що ЄС ризикує зіткнутися з проблемами такої складності, з якими може не впоратися.

І все-таки, важко переоцінити значення події, що відбуваються півтора десятиліття через низку історичних змін у Європі, які привели до усунення протистояння між Сходом і Заходом. У даного процесу є тільки одна альтернатива: якби країни колишнього «східного блоку» залишилися за межами Євросоюзу, це привело б до ще більшого розриву рівнів економічного розвитку. У результаті могли б з’явитися причини для виникнення політичних, а може, і військових конфліктів.

Варто підкреслити, що умовою інтеграції України в ЄС є її вступ у Всесвітню Торговельну Організацію (ВТО), а це не може не відобразитися на характері діяльності митної служби України та структурі підприємництва взагалі.

З метою прискорення процесу вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), вжиттям заходів щодо відновлення роботи Митно-тарифної ради України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, гармонізації національного законодавства з нормами та принципами СОТ Президентом України у відповідності до ст. 107 Конституції України 15 червня 2005 р. за № 951/2005 р. видано Указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 р. «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі», яким затверджено відповідний «План невідкладних заходів щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі» [4] .

Як бачимо, проблем практичного і теоретичного порядків вистачає з надлишком. На жаль, проблем більше, ніж їх рішень. Тому перед юридичною наукою України та іншими галузями науки стоїть безліч самих невідкладних завдань як методологічного характеру, пов’язаних з осмисленням специфіки розвитку ринкової економіки, так і науково-практичного, обумовлених перебудовою юридичного мислення пострадянського періоду.

Література:

1.   Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91р.// Відомості Верховної ради України. - 1991 . - № 44. -Ст.575.

2.   Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від18.03.2004р.// Відомості Верховної Ради. -2004. - № 29. - Ст.367.

3.      Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України від 11.06.98р. за № 615.

4.   Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 р. «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі»: Указ Президента України від 15.06.2005р. за № 951/2005.