Стратегії сучасних підприємств

І. К. Савицька, канд. техн. наук

Донецький національний університет

Стратегічною метою розвитку України є її входження до складу технологічно розвитих держав світу в найближче десятиліття. Це може бути забезпечено за умови модернізації виробництва на новій технологічній основі. Інтеграція у світове співтовариство можлива тільки за умови якісної зміни базових технологій і переходу в постіндустріальне суспільство.

Підприємства Донецької області активно впроваджують інноваційні технології (табл. 1) [1]. Наприклад, Донецький металургійний завод, концерн "АВК", шахта " Краснолиманська " та інші. Нововведення потребують розробку нових стратегій.

Таблиця 1. Кількість промислових підприємств Донецької області,

що впроваджували інновації за напрямами

Під діловою стратегією або бізнес-стратегією розуміється стратегія розвитку бізнес-одиниці або стратегія діяльності підприємства на певному товарному ринку. Ця стратегія акцентує увагу на поліпшенні конкурентної позиції товарів чи послуг.

Сукупність бізнес-стратегій підприємства складає основу його портфельної або корпоративної стратегії. Конкурентні переваги (КП) дозволяє підприємству мати рентабельність вищу, ніж середня для фірм даної галузі і завойовувати міцні позиції на ринку. Виробляючи стратегію конкуренції, необхідно, з одного боку, мати чітке уявлення про сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, його позиції на ринку, а з іншого боку, розуміти структуру   економіки в цілому і структуру галузі, в якій працює підприємство.

Порівняльні переваги, що лежать в основі конкурентоспроможності країни чи фірми, визначаються наявністю і використанням таких факторів: трудові і сировинні ресурси, капітал, інфраструктура тощо. Мірою розвитку технологічних інновацій та глобалізації бізнесу змінюється структура конкуренції, а це означає наступне:

1. Переваги формуються під впливом інноваційних процесів: технологія виробництва, методи управління, способи доставки, збут продукції та ін. Тому для досягнення конкурентних переваг потрібно постійно впроваджувати нововведення.

2. Глобалізація бізнесу змушує компанії враховувати національні і міжнаціональні інтереси.

3. Держава, територія розглядаються як основа стратегії компанії, а не тільки як місце, де компанія здійснює свою діяльність. Засобами захисту КП можуть бути: патенти, ноу-хау, доступ до джерел сировини, комунікації. Стратегіями досягнення конкурентних переваг є:

1)   лідерство у витратах;

2)   диференціація продукції;

3)   фокусування або концентрація;

4)   ранній вихід на ринок (стратегії “першопрохідника”);

5)   синергізм.

Перші три напрямки М. Портер назвав базовими стратегіями, маючи на увазі універсальну застосовність [2]. КП підприємства визначається також широтою цільового ринку. Тому перед вибором конкретної стратегії підприємства доцільно визначати деякі фактори обмеження:

1. Асортиментний набір продукції, який вироблятиметься підприємством, а також тип потенційних покупців.

2. Плановані канали розподілу продукції.

3. Регіон, де буде продаватися продукція, а також деякі суміжні галузі, в яких підприємство збирається конкурувати.

Галузь, як і товар, має свій життєвий цикл, в якому виділяють стадії зародження, зростання , зрілості, спаду. У перші роки зміни в галузі, її інновації здійснюються динамічно. З розвитком галузі швидкість інновацій з меншується , а зростання галузевого продажу підтримується збільшенням частки ринку. З досягненням зрілості темпи зростання ринків з меншуються , конкуренція зростає, а прибутковість падає.

Виходячи з моделі життєвого циклу, всі галузі можна поділити на три групи: інноваційні, або ті, що розвиваються; зрілі; ті, що переживають спад [3].

Підприємства в цих галузях мають схожі стратегії, незважаючи на те, що можуть виробляти абсолютно різні товари. При розробці стратегії перед підприємством будь-якої галузі порушуються наступні проблеми:

1.   Визначити, на якій стадії життєвого циклу знаходиться галузь в даний момент.

2.   Установити, чи можна щось зробити для сповільнення спаду або прискорення підйому.

У різних країнах одні і ті ж галузі можуть знаходитися на різних стадіях життєвого циклу. Ці відмінності визначаються станом і динамікою місцевого ринку. Так, наприклад, виробництво автомобілів у США та Японії можна віднести до зрілих галузей, разом з тим у східноєвропейських країнах автомобільна галузь переживає стадію зростання . Життєвий цикл галузі може змінюватися під впливом попиту, конкуренції, появи і поширення нових знань, інноваційних технологій, зміни галузевого оточення.

Зростаючими галузями в світі є : мікроелектроніка, комунікації і зв’язок, генна інженерія, біотехнологія, інформатика, сфера послуг тощо. Успіх у зростаючих галузях досягається завдяки інноваціям. Інновації в свою чергу виникають у результаті НТП , використання традиційних технологій в нових галузях, виникнення нових особистих потреб, розв’язання проблем навколишнього середовища і ін.

Інноваційні підприємства стикаються з двома головними проблемами.

1.   Як зробити новизну рентабельною і швидко окупити витрати на неї.

2.   Як запобігти послідовникам, які, не ви трачаючи великих коштів просто копіюють нові товари після їх появи на ринку.

Вважається, що у західних країнах, протягом року можна організувати виробництво будь-якого виробу, якщо воно не захищене патентами або не має ноу-хау.

Для забезпечення рентабельності новинки фірми жорстко контролюють ринок і прагнуть завойовувати значну його частку, що дозволяє швидко окупити витрати на нововведення.

Загалом для інноваційних підприємств ефективна стратегія наступу, хоч іноді вони використовують і оборону. Оскільки лідер звичайно вносить найбільший частку у розвиток базового ринку, то для нього перспективною є стратегія збільшення попиту,   спрямована на пошук нових споживачів товару, розширення сфери застосування або частоти використання. Ці стратегії перспективні на початкових стадіях життєвого циклу товару і при наявності потенціалу великого зростання . Оборонні стратегії, спрямовані на захист свого ринку, часто застосовуються фірмою-новатором для захисту від конкурентів-імітаторів. При цьому використовуються різні засоби контролю і захисту ринку.

1.   Патенти, ноу-хау, монопольне становище у виробництві окремих компонентів виробу.

2.   Інновації і технологічний розвиток з метою послаблення позицій конкурентів на ринку.

3.   Об’єднання ринку за допомогою застосування інтенсивної політики збуту разом з товарною політикою.

4.   Конфронтація з конкурентами в неціновій і ціновій формах.

Частіше за все підприємство-лідер використовує цінову стратегію “зняття вершків”. Така стратегія дозволяє окупити витрати на НДДКР , охопити різні сегменти ринку, досягти високої якості товару, а відповідно - високого престижу фірми.

Література :

1.    Статистичний щорічник Донецької області за 2004 рік. – Донецьк: Донецьке обласне управління статистики,   2005.

2.    Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран. – М.:   Международные отношения, 1993.

3.    Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер, 1999.