МАКРОЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ ВСТУПУ ПОЛЬЩІ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Р. М. Дацків , канд. екон. наук

Інститут міжнародних відносин Київського національного університета ім. Т.Шевченка

Використання переваг господарської глобалізації поряд з позитивними наслідками породжує ряд істотних ризиків для національних економік. Безпека економічного розвитку становить ключову складову політики кожної держави. Особливо актуальною вона є для країн, котрі знаходяться у процесі системних трансформацій. Що стосується нашої країни, то в умовах інтеграції у світову економічну систему питання зовнішньоекономічної складової національної безпеки України набуває все більшої ваги.

Наукова розробка проблем національної безпеки в розвинутих країнах світу активно проводиться починаючи з 80 років ХХ ст. При цьому головною метою економічної безпеки західні автори визначають збереження і зміцнення позицій держави в світовій господарській системі.

В російській економічній науці останнім часом активно досліджуються категорії "економічна і зовнішньоекономічна безпека", їх критерії, показники, механізми реалізації, ведеться активна дискусія з цих питань. Серед російських вчених, що займаються зазначеною проблематикою слід відзначити, Варламову В.Н, Загашвілі В.С., Кульбу В.В., Кононова Д.А., Лівєнцева Н.Н, Олейнікова Е.А., Чернова И.В., Шелкова А.Б. та ін.

Питання економічної, в тому числі зовнішньоекономічної безпеки розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених Андрійчука В.Г., Бінька І.Ф., Білоруса О., Бєлова О.Ф., Варналія З.С.,   Власюка О.С.,   Гончаренка О.М.,   Губського Б.В.,   Єрмашенка М.М., Жаліла Я.А., Лисицина Е.М., Мокія А.І., Мунтіяна В.І., Пирожкова С.І., Рубанця М.Л., Філіпенка А.С., Шестопалова Г.Г., Шлемка В.Т., Янішевського О.П. та ін.

Достатньо цінним з наукової та практичної точки зори, а також в контексті його застосування в Україні, має польський досвід європейської інтеграції.

На форму та перебіг переговорів про членство в ЄС чинили   вплив багато зовнішніх та внутрішніх факторів, як позитивних, так і негативних. Серед зовнішніх чинників, які сприяли процесові переговорів необхідно згадати наступні: бажання Європейського Союзу розпочати переговори з Польщею i категоричність щодо дотримання   узгодженого графіку переговорів; переконання держав Європейського Союзу, що вступ Польщі до Європейського Союзу буде політично та економічно вигідним; визнання Польщі країною, яка передбачає виконання в середньостроковій часовій перспективі   критеріїв членства; прийняття стратегії приготування до вступу, головним елементом якої були фінансові інструменти (PHARE, SAPARD, ISPA); виконання необхідної умови для закінчення переговорів   попри окреслення фінансових рамок розширення ЄС; прийняття Європейською Радою в Гельсінкі „дорожньої карти переговорів”; визначення Європейською Радою інституційних рамок розширеного ЄС та конкретизація   перспективи членства у 2004 році.

Ефективне проведення переговорів щодо вступу не було би можливим без виконання Польщею низки внутрішніх умов: перш за все, збереження стабільної суспільної підтримки ідеї членства в Європейському Союзі, що не було би можливим без пріоритетного трактування членства Польщі в ЄС почерговими польськими урядами, незалежно від політичних переконань, які вони представляли; створення адміністративних структур та процедур, необхідних для проведення   переговорного процесу; збереження швидкого темпу адаптаційних процесів, які мали істотний та безпосередній вплив на перебіг розмов про членство.

На етапі вступу Польщі до ЄС рівень валового внутрішнього продукту (ВВП) в розрахунку на мешканця складав близько 40% від рівня Європейського Союзу (при дотриманні паритету купівельної спроможності валют; застосування до перерахунку змінних курсів валют ставить Польщу на рівні 20 відсотків від середньоєвропейської, з погляду на тотально нижчий рівень цін і відповідно слабшу валюту). Іншими словами, виробництво у ЄС в 2,5 рази більше (в перерахунку на одного мешканця) ніж в Польщі, а рівень цін в два рази вищий. Така різниця в рівні виробництва істотно впливає на всі інші макроекономічні пропорції, а особливо на рівень споживання. Слід відзначити, що нижчий рівень ВВП на одного мешканця, в головній мірі, є результатом значно нижчого рівня продуктивності праці і технічного забезпечення праці в Польщі порівняно з Західною Європою.

Також варто відзначити дистанцію, яка відділяє Польщу і 15 країн ЄС, що знаходяться на релятивно низькому рівні розвитку щодо процентного рівня в ЄС. До таких країн можна віднести Іспанію, Португалію і Грецію. Як виходить з міжнародних порівнянь, реальний рівень ВВП на одного мешканця в Польщі складає близько 60 відсотків ВВП в Греції і Португалії і близько 50 відсотків ВВП Іспанії. Однак і тут різниця є істотною.

Різниця в економічному розвитку між Польщею і ЄС не полягає тільки в продуктивності праці, яка виражається у рівні виробництва, доходів і споживчих стандартів. Значний поступ 90-х років минулого сторіччя відбувся в польській економіці внаслідок процесів трансформації, а також розбудови ринкової інфраструктури і ефективних господарських структур, що характерні для розвинутих економік. Низькі темпи розвитку Польщі на сучасному етапі зумовлені структурою виробництва та зайнятості. Польська економіка має низький рівень послуг у створенні ВВП і одночасно у промисловості низький рівень сучасних продуктів із застосуванням сучасних технологій. Також є значно високий рівень працюючих у секторі сільського господарства (хоча частина з них є скритими безробітними) і малий рівень зайнятих у сфері послуг.

Незадовільним є також рівень конкуренції. Економіка Польщі є надто імпортозалежна, що означає, що кожен ріст виробництва продукції для власного споживання, або експорт тягне за собою істотний ріст імпорту, Одночасно конкурентноздатність польського експорту на міжнародних ринках і рівень експортної активності знаходиться на низькому рівні. Не були розв’язані базові проблеми, що стоять на перешкоді до повного використання продуктивних сил суспільства, а особливо проблем фінансування економічного зростання, боротьби з безробіттям і реструктуризації аграрного сектору.

Рівень національних заощаджень в Польщі є недостатнім до фінансування інвестиційних потреб для того щоб забезпечити високий рівень зростання, що призводить до перманентного утримання проблеми великого дефіциту поточних оборотів. Це означає, що на проблематику членства в ЄС не можна дивитись тільки з пункту бачення темпів росту ВВП, а й однаково змін структурного характеру і суспільно-економічних проблем.

Доступні дані відносно слаборозвинутих країн, які попередньо вступили до ЄС, вказують на істотні чинники розвитку. По-перше, в контексті членства слід відзначити тенденції так званої реальної конвергенції, або зближення рівня ВВП на одного мешканця до середнього рівня по ЄС-15 . Реальна конвергенція, що спостерігалась в бідніших країнах ЄС дозволила осягнути швидшого темпу зростання ВВП, а потім до зменшення – а у випадку Ірландії повної ліквідації різниці – у розвитку ВВП порівняно з іншими країнами ЄС.

По-друге, в контексті членства всіх вказаних країн появилися подібні щодо напрямку зміни макропропорції економічного розвитку. Зокрема членство в Союзі вугілля та сталі означає збільшення масштабу імпорту закордонних інвестицій, а далі за цим зміцнення валют, сильний ріст імпорту і збільшення масштабу національного попиту, значний ріст інвестицій; ріст динаміки ВВП, що має в першій фазі членства особливий попит, і навпаки, в другій фазі – що після 10-15 років членства, що виникає в основному з ефектів модернізації виробничого апарату (збільшення виробничої конкуренції);

По-третє, досвід вказаних країн виразно вказує на факт, що масштаб переваг зростання з позиції членства в ЄС залежить від якості економічної політики. Здорова, про-зростова економічна політика – так як наприклад політика, що проводилась від половини 80 років минулого століття Ірландією – була в стані гарантувати певне використання шансу розвитку, який дав вступ до ЄС.