WEB-ресурс научно-практических конференций

ЮРИДИЧНИЙ АСПЕКТ ПРИЙЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

О. І. Доля

Київський національний аграрний університет

Управління будь-якою соціально-економічною системою передбачає цілеспрямований вплив суб'єкта управління на виробничо-господарську діяльність об'єкта управління для забезпечення оптимального функціонування та розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб членів колективу. Цей вплив здійснюється насамперед розробкою планової програми діяльності соціально-економічної системи. Однак у зв'язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітних виробничо-господарських ситуацій, відхиленні від планової програми розвитку об'єкта управління.

Виробничо-господарські ситуації можуть бути наперед передбаченими або виникати випадково у зв'язку з непередбаченими обставинами. У будь-якому випадку виникнення певної господарської ситуації супроводиться порушенням зв'язків, що склалися у господарстві, зміною окремих елементів об'єкта управління: трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, технології діяльності тощо. Все це зумовлює потребу втручання в хід господарського процесу, тобто прийняття і реалізації управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними та якісними параметрами.

Ухвалення управлінського рішення – це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них.

Управлінське рішення у будь-якому випадку є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню цілей, поставлених перед підприємством.

Управлінські рішення як основний засіб впливу суб'єкта на об'єкт управління:

- розробляються на основі наукового пізнання об'єктивних умов розвитку господарських процесів;

- готуються на основі певних принципів та вимог до управлінських рішень:

- передбачають досягнення намічених цілей ефективним використання ресурсів, що використовуються в господарському процесі;

- встановлюють строки, засоби, час, необхідні для здійснення рішення;

- розробляються у відповідності до законодавства України

Для того щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог:

- науковій обгрунтованості;

- цілеспрямованості;

- кількісній та якісній визначеності;

- правомірності;

- оптимальності;

- своєчасності;

- повноті оформлення.

На сьогоднішній день дуже гостро стоїть питання щодо відповідності прийтятих управлінських рішень правовим нормам.

Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств та вивчення їх документів і узагальнення спостережень за діяльністю управлінських працівників показують, що законодавча база прийняття управлінських рішень здатна недостатньо задовольнити успішність його реалізації.

Необхідно відмітити відсутність в багатьох сільськогосподарських підприємствах юридичної служби, яка б забезпечувала відповідність управлінських рішень нормам права. Цей призводить до необізнаності управлінських працівиків в галузі права, а особливо у неспроможності дати належну юридичну експертизу пропонованим їм змісту договорів.

Основними недоліками с.-г. підприємств щодо правової частини прийтяття управлінських рішень є:

- юридично некваліфіковано оформлені господарські договора

на придбання ресурсів і реалізацію своєї продукції;

- недотримання умов господарських договорів, що часто

призводить до сплати пені, штрафів та неустойок;

- недотримання заходів щодо охорони праці;

- використання застарілої правової бази щодо нормування та оплати праці ;

- невідповідність законодавчій базі договорів щодо прийняття на роботу та звільнення працівників;

- невідповідність законодавству України застосування матеріального заохочення та економічних санкцій;

Вказані недоліки гальмують діяльність управлінських працівників, а інколи і приносять значні збитки підприємству.

Отже, керівникам с.-г. підприємств пропонуємо при прийнятті управлінських рішень дотримуватись таких правових вимог:

- насамперед в господарстві повиннні бути належним чином оформлені індивідуальні юридичні акти, а саме їх відповідність сучасним вимогам та чітка розмежованість повноважень;

- положення про оплату праці повинно відповідати КЗпП, ЗУ „Про заробітну плату” та статуту господарства, а не спиратися на надбання минулих часів;

- використання сучасних довідників норм праці;

- господарські договора повинні відповідати ЦКУ,та ГКУ;

- у рішенні ставити конкретне завдання, і виконувати в певний строк;

- чітка оформленість договорів про прийняття та звільнення з роботи працівників та відповідність їх КЗпП;

- при застосуванні економічних санкцій доримуватись КЗпП, а не вчиняти самосуд;

Відповідно Цивільного кодексу України пропонуємо переглянути організаційну структуру діючих сільськогосподарських підприємств.

Впровадження цехової організаційної структури в значній мірі скорочує паралелізм в роботі – коли з одних і тих же питань займаються діяльністю спеціалісти і керівники відділень, та посилює відповідальність функціональних ланок управління.

Запорука ефективного господарювання це застосовування матеріального заохочення в господарстві. Виплата винагород повинна бути встановлена згідно Кодексу законів про працю , а не нарахована на власний розсуд керівником господарства. Поряд із застосуванням матеріального заохочення треба застосовувати економічні санкції. Притягнення працівників до відповідальності необхідно відповідати КЗпП, Адміністративному кодексу та Кримінальному кодексу. Необ'єктивно прийтяті рішення спонукають працівників до недбалого відношення до виконуваної роботи, що і є причиною виробничих втрат.

Для підвищення ефективної діяльності господарсва необхідно застосовувати сучасні довідники щодо нормування та оплати праці, що значно зменшить матеріальні витрати в господарстві.

Працівники економічної служби повинні бути ознайомлені зі статтями Цивільного та Господрського кодексів, які стосуються їхньої дільності. Прийняті управлінські рішення повинні грунтуватися на основі права.

Для підвишення ефективної діяльності підприємства є введення посади юрисконсульта, який займатиметься в господарстві договірною роботою, забезпечить дотримання норм права, а також слідкуватиме за змінами які відбуваються в законодавстві України. Необхідним є проведення консультацій як для управлінських працівників так і для робітників. Працівники виробничої сфери повинні бути обізнані в галузі права, а саме знати не тільки свої обов'язки , але й права.

Отже, діяльність управлінських працівників пов'язана з додержанням різних правових норм. Тому будь-яке управлінське рішення повинне витікати з цих норм, не порушувати норми та виходити з компетенції структурного підрозділу апарату управління чи посадової особи.

Література:

1. Соколовская З.Н. Диагностика хозяйственных ситуаций в деятельности предприятия. – О., 1995.

2. Хміль Ф.І. Менеджмент. – К, 1995.

3. Шегда А.В. Основи менеджмента. – К.: Знання, 1998.