WEB-ресурс научно-практических конференций

ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК МЕТА ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ

О. А. Каніболоцька

Гуманістичні тенденції в розвитку суспільства зумовлюють істотні зміни в шкільній сфері, приводячи освітню систему в державі у відповідність до громадських вимог і потреб кожної людини. Модернізація змісту освіти має відбуватися у контексті Болонського процесу, метою якого є створення єдиного європейського освітнього простору.

Одна з цілей вивчення літератури в школі – формування читацьких якостей учня: емоційності, розвиненої відтворюючої і творчої уяви; здатності до співпереживання, естетичної насолоди; вміння „читати” словесні образи, бачити художню деталь, сприймати твір у його художній цілісності та єдності, осмислювати створені ним характери, конфлікти, ідеї, позиції, усвідомлення індивідуальності письменника; самостійності та обґрунтованості оцінок, уміння зіставляти, аналізувати й оцінювати твори і творчість письменників; володіння навичками усного й писемного мовлення [1].

Читання художньої літератури це дуже складний вид діяльності, який передбачає необхідність застосування певних знань, вмінь та навичок. Читання – це унікальний феномен культури, що зв'язаний як з індивідуально-психологічними особливостями особистості, так і із соціально-економічними факторами громадського життя. Воно виступає технологією інтелектуального відтворення в суспільстві. Особливості читацької діяльності завжди обумовлені соціально, тому що читач належить до тієї чи іншої спільності і соціальної групи. Тому важливо виявити загальні тенденції в читанні сучасної людини, зв'язані зі зміною і конкретними умовами социокультурной ситуації, вивчити специфіку читання різних соціальних шарів і фактори, що впливають на їхню читацьку активність, а також на формування і розвиток читацької культури.

Вдумливе читання тексту твору, високий рівень читацької культури, єдність емоційного сприйняття та глибокого критичного аналізу є запорукою успішної літературної освіти.

За визначенням О.О. Ісаєвої, читацька культура, постає як складова частина загальної культури особистості, комплекс знань, умінь і почуттів читача, що передбачає свідомий вибір тематики читання, його системність з метою повноцінного і глибокого сприйняття та засвоєння літературного тексту. Читацька культура – це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати художню літературу [2].

Читацька культура є складним і змістовним поняттям, яке складається певних частин, таких як: форма діяльності, культура особистості, потреба в читанні, сприйняття художнього тексту, оцінка художнього тексту, загальна начитаність, знання з літератури, вибір літератури, вміння письмового та усного опрацювання тексту, висловлення думок, естетичне почуття, художній смак, естетичний ідеал, читацькі інтереси. Ми розглянемо деякі складники читацької культури, а саме: естетичний ідеал, художній смак, сприйняття художнього тексту

Часто звертаються до таких показників літературного розвитку, як естетичний ідеал і художній смак. Сформовані художній смак і естетичний ідеал роблять своєрідний „регулюючий” вплив на сприйняття літератури, створюючи визначену установку сприйняття.

Ідеал і смак - це глибинні особистісні властивості читача, дуже широкі і складні психологічні утворення, що формуються в людини під впливом усього його художнього досвіду.

Таким чином, і художній смак, і естетичний ідеал є, без сумніву, показниками художнього розвитку людини, вони входять у велику характеристику естетичного і художнього розвитку особистості, але вони не можуть служити специфічними критеріями і практичними вимірниками рівнів літературного розвитку. Тому, прагнучи знайти специфічні показники розвитку читача-школяра, необхідно звернутися до особливостей самого процесу читання, читацького сприйняття, до його основних характеристик. Тим більше що і якість начитаності, і художній смак, і естетичний ідеал формуються, так сказати, "у надрах" художнього сприйняття.

Зміни й удосконалювання процесу сприйняття добутку художньої літератури об'єктивно виявляються в глибині узагальнення, в умінні бачити деталі і відтворювати по них цілісний образ. Саме ці якості сприйняття можуть служити критеріями літературного розвитку школярів. Такі особливості діяльності художнього сприйняття, як образна конкретизація й образне узагальнення, відтворюють специфіку предмета пізнання (літератури), безпосередньо зв'язані з художнім образом, з його основними відбивними властивостями.

Образ-сприйняття структурно зв'язан з образом-добутком, тобто об'єктивно існуючим продуктом творчості письменника, що надає право співвідносити пізнавальні властивості художнього образа з його відображенням у свідомості читача.

Цілісність відображення дійсності в художньому образі, широке узагальнення, типізація життєвих явищ у формі одиничного, конкретного визначає й особливості розумової діяльності читача. Читач на основі сприйняття художнього тексту відтворює ці способи життя з запасу своєї пам'яті, з досвіду життєвих вражень і переживань при активній діяльності уяви і мислення. Образне узагальнення виростає з конкретних представлень, з їх „зчеплення” і живої взаємодії. Ніж активніше процес образної конкретизації, чим яскравіше, деталізоване й адекватніше представлення, що виникли на основі словесно-художнього тексту, тим глибше і ширше образне узагальнення. Процеси образної конкретизації й образного узагальнення нерозривні й обумовлюють один одного. Сприйняття словесно-художнього тексту - це процес, що розгортається в часі. В міру знайомства з текстом первісні узагальнення збагачують і обумовлюють у відомій мері наступну конкретизацію, утворити своєрідну спіраль пізнання, по якій читацька думка, не відриваючись від конкретних представлень, надходить до широких образних узагальнень, осягає художній твір у структурній залежності його частин і цілого.

Психічні процеси, що визначають якість такої складної розумової діяльності, як художнє сприйняття, власне кажучи, визначають і якості образного узагальнення й образної конкретизації як розумових дій. Метою літературного розвитку повинне стати розвиток самих психічних процесів, але не пряме навчання узагальненню і конкретизації, тим більше що в практиці школи спроби такого навчання приводять до логізації, до руйнування образного характеру художнього узагальнення, а прагнення конкретизувати читацькі представлення, що виникають на основі тексту, позбавляє сприйняття необхідної багатомірності, приведе до спрощення і вульгаризації художнього змісту.

Таким чином, прагнучи забезпечити літературний розвиток старшокласників у процесі навчання, треба розвивати їхня спостережливість, що відтворює уява, здатність до співпереживання, емоційну й образну пам'ять, почуття поетичного слова, формувати в них естетичне відношення до літературного добутку, що читається, а саме розвивати читацьку культуру старшокласників, як невід ’ ємну частину літературної освіти.

При такому підході до літературного розвитку забезпечується не тільки формування необхідних розумових дій, але і збагачення особистості читача: його світогляду, художнього смаку, інтересів, схильностей, духовних потреб, його здатності мислити словесно-художніми образами.

Незважаючи на складну опосередкованість цих розумових дій, саме вони найбільше об'єктивно відбивають своєрідність діяльності читацького сприйняття, як складової читацької культури, і саме тому можуть бути прийняті за критерії літературного розвитку.

Літературa:

1. Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі (Проект) / Волошина Н.Й., Савченко О.Я. та ін. // Дивослово. – 2002. - № 4. – С. 59–66.

2. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури: Автореферат дисертації доктора пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2004. – 41 с.