WEB-ресурс научно-практических конференций

К .е.н. Солоха Д.В. *, к.е.н. Бєлякова О.В. **

* Донецький державний університет управління, Україна;

** Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановськог, Україна

УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ ТРАНСФОРМАЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

Подальший розвиток економічної системи України неможливий без докорінної зміни принципових підходів до використання потенціалу в цілому та інноваційного потенціалу зокрема. Особливої актуальності це набуває стосовно інноваційних трансформацій потенціалу на регіональному рівні.

Будь - які трансформації перш за все потребують зваженого проектного обґрунтування. Динамізм змін у економічному середовищі, певні цикли підйомів та спадів (останній спостерігався у 2008 році) потребують ретельного аналізу та оцінки проектних ризиків, які супроводжують інноваційні процеси, оскільки більша кількість інноваційних трансформацій потенціалу відбувається із залученням додаткових коштів – інвестицій, кредитних позик тощо.

Сучасний стан більшої кількості вітчизняних підприємств, що є ситемоутворюючими на регіональному рівні, як правило характеризується відсутністю власних коштів на проведення інноваційних заходів, без чого не є можливим не те що розвиток, а й навіть їх функціонування.

Сьогоденним економіко – господарським системам, які створені та функціонують в регіонах України потрібні з одного боку інноваційні проекти, здатні забезпечити стале ефективне використання потенціалу в довгостроковій стратегічній перспективі, з іншого, потрібні кошти на їх реалізацію, тобто водночас потрібна розробка інвестиційних проектів, з притаманним їм рівнем ризику та невизначеності.

На нашу думку, одним з найбільш імовірних та ефективних джерел фінансування інноваційної діяльності виступає довгострокове кредитування, з характерними для нього ризиками, що формуються низкою як об’єктивних, так й суб’єктивних факторів.

Фінансово-кредитні організації, що фінансують інвестиційні проекти за рахунок кредитних коштів, досягають успі­ху лише тоді, коли зважуються на проектні ризики, які контролюються та перебувають у межах їх фінансових можливостей та компетенції.

В сучасній теорії проектний ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини, яка зафіксована практикою попереднього господарювання. Ризик також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний інноваційний проект.

Об’єктивно аналізувати проектний ризик стосовно стану інноваційного потенціалу регіону можливо, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладів. Це важливо, оскільки менш ризиковані компанії можуть позичати гроші під нижчий відсоток, ніж високоризиковані. Для них ставка дисконту нижча, отже доходи, які одержує менш ризикована фірма, ціняться більше, ніж такі ж доходи високоризикованої компанії.

З фінансової точки зору проектний ризик називають зростаючою функці єю часу. Тобто, чим довший термін інвестування, тим більший ризик. Інвестиції, які гарантовано не принесуть збитків і вкладаються на дуже короткий період, є безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, інвестор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик поділя ється на безпечну ставку та премію за ризик, пов’язаний з елеме нтом часу.

Проектний ризик інвестування інноваційного потенціалу регіону – це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів. Комерційні банки, які кредитують інноваційні проекти, повинні бути зацікавленими в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе.

Сьогодні в промислово розвинених регіонах України, с потужним інноваційним потенціалом, за існуючих умов політичної та економічної ситуації, банкам необхідно врахувати ймовірність раптового впливу на інвестиційний проект певних кризових факторів, під впливом яких може виникнути відхилення результату від запланованої величини.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе: визначення основних складових чинників проектних ризиків, зокрема :

-          формалізований опис невизначеності проектного інвестування;

-          розрахунок показників ризику вкладення інвестицій в інноваційний потенціал, як мінімум на регіональному рівні;

-          оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій;

-          використання методів економіко-математичного моделювання щодо оцінки ризиків інноваційних проектів.

Проектний ризик як правило зумовлюється певним рівнем невизначеності. Вартість невизначеності – це концепція, за допомогою якої визначається максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності по інноваційному проекту. Він визначається як очікувана цінність можливих вигод, від яких відмовляються через рішення відхилити проект, або очікуване значення втрат, які можуть виникнути внаслідок прийняття проекту.

Вихідним пунктом інвестиційних розрахунків, щодо трансформацій інноваційного потенціалу, повинні бути передбачені потоки грошових коштів, які б не лише забезпечували обслуговування боргу, а й створювали б запас міцності на випадок настання ризику, а оскільки основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку та коефіцієнт дисконтування, то врахування ризику повинно здійснюватися поправкою одного з цих параметрів.

Таким чином, методи оцінок проектних ризиків, щодо інноваційного потенціалу не повинні бути самоціллю, рівно як і їх складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих за їх допомогою.