WEB-ресурс научно-практических конференций

Радзівіло І.В.

Запорізький інститут економіки і інформаційних технологій, Україна

ІННОВАЦІЙНа КРИЗа В Україні:

тенденції розвитку та причини виникнення

Глобальна ситуація в Україні характеризується розвитком інноваційної кризи, яка продовжується, не дивлячись на підписану у 1994 р. Угоду про партнерство і співробітництво з Європейськими співтовариствами, згідно з якою проголошено розвиток національної економіки за інноваційною моделлю з орієнтацією на рівень інноваційності промислово-розвинених країн своїм стратегічним пріоритетом, та на зроблені за останні двадцять років зусилля щодо вдосконалення механізмів створення відповідного процесу.

Дослідженням природи економічних криз і детальним описом кризових процесів займалися такі відомі зарубіжні економісти, як Ж. Сисмонді, Й. Шумпетер, І. Бланк та вітчизняні науковці, О. Терещенко, С. Довбня, А. Поддєрьогін, О. Галушко, Л. Дідик та інші. Однак, у сучасних умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує хронічну інноваційну кризу вітчизняної промисловості, особливу увагу слід приділити тенденціям розвитку та причинам виникнення даної кризи в Україні, розв’язання яких допоможе знизити рівень досліджуваної кризи.

Метою даної роботи є дослідження особливостей розвитку інноваційної кризи та встановлення конкретних причин, які спричинили її виникнення в Україні, як інструмента прискорення виходу з відповідної кризи.

Промисловість України і особливо її найбільші підприємства машинобудівної галузі, на сучасному етапі перебувають на одному із найбільш важких періодів свого існування. Минулі 20 років незалежного існування промислового комплексу України привели до різкого зниження обсягів виробництва, призупиненню оновлення основних засобів, зниженням рівня кадрового та інноваційного потенціалу, внаслідок чого сьогодні стикаються з послабленням своїх позицій на ринках, втратою споживачів, зниженням розмірів прибутку від інновацій, що забезпечує підприємству вектор інноваційної кризи, обумовлюючи неможливість переходу суб’єкту господарювання на принципово новий рівень діяльності та розвитку.

Аналіз показників, які характеризують наполягання інноваційної активності (впровадження) в економіці України впродовж останніх дев’яти років, вказує на її постійне зниження. В першу чергу це підтверджується щорічним зменшенням кількості і питомої ваги підприємств, які займаються інноваціями у всіх областях промисловості. Так, у 2000р. питома вага підприємств, що здійснювали інновації, у загальній кількості промислових підприємств України складала 18%, у 2009 р. – лише 12,8%.

  Невтішні тенденції спостерігаються і стосовно загальної суми витрат на інновації, темп росту яких в 2009 році по відношенню до 2008 року склав лише 66,3%, адже промисловцям доводиться розраховувати здебільшого на свої внутрішні ресурси (частка власних коштів підприємств в загальному обсязі фінансування в 2005 році становила 87,7%, в 2008 році – 60,6%, в 2009 році – 65% ).

На жаль, слід зазначити, що це дуже негативна тенденція, яка призводить до деградації інноваційного потенціалу, зниження якості та новизни продукції та породжує відповідні кризові явища.

Головні причини виникнення хронічної інноваційної кризи вітчизняної промисловості, на нашу думку, слід досліджувати та вишукувати в особливостях економічної ситуації сучасної Україні, які в свою чергу призвели до дефіциту фінансових ресурсів всіх суб’єктів економіки.

Дослідження особливостей економічної ситуації сьогодення в Україні дозволило виділити наступні причини виникнення відповідної кризи:

-   невикористання населенням інфраструктури фондового ринку,   пов'язане і з інфляційними процесами, і з обмеженнями для дрібних інвесторів, і з дефолтами, і з фінансовою неосвіченістю населення і т.п.

-   недостатня активність фінансових інститутів, обумовлена нерозвиненістю та відсутністю капіталізації власних ресурсів, що пов’язано з недостатньою схильністю економічних суб’єктів до заощадження;

-   відсутність у підприємців та власників бізнесу стимулів та мотивації щодо спрямування власних коштів в інноваційний сектор, що обумовлено недосконалістю інститутів та інституційних правил в економічній системі, відсутністю ефективних механізмів регулювання на загальнодержавному рівні, яка призводить до значних дисбалансів у русі діяльності та розвитку всіх суб’єктів;

-   активність іноземних інвесторів, які здатні переорієнтувати економіку на інноваційні ланку, є дуже низькою, що породжено недосконалою постійно змінною нормативно – правовою базою в Україні та не зацікавленістю в зміцненні позицій вітчизняних виробників.

Отже, найвагоміша причина виникнення інноваційної кризи в Україні обумовлюється у більшості випадків інституційними особливостями економічного та соціально-політичного устрою України, що з одного боку призвело до дефіциту фінансових ресурсів всіх суб’єктів економіки, а з іншого боку до небажання підприємців, власників бізнесу, фінансових інститутів створювати та розвивати інновації.

В цих умовах найважливіші заходи розв’язання зазначених проблем полягають у проведенні системних економічних реформ. При цьому держава, як гарант інноваційного курсу розвитку країни, повинна сприяти формуванню дієвого інструменту як регулювання, так і мотивації, так і стимулювання всіх суб’єктів економіки до інноваційної діяльності та розвитку, тобто розробити та впровадити дієві механізми реалізації програми подолання інноваційної кризи та шляхи післякризового управління інноваційного вектора діяльності та розвитку на різних рівнях економіки.