WEB-ресурс научно-практических конференций

Б і льовський О.А.

Національний інститут стратегічних досліджень , м. Київ, Укра ї на

АНТИКРИЗОВИЙ ПОТЕНЦ ІАЛ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Протягом останніх двох років ми були свідками того, як економіка України демонструвала позитивну динаміку. Зокрема, в 2011 р. темп приросту ВВП України склав 5,2 % , що на третину більше загальносвітового показника. Це економічне зростання було забезпечено передусім галузями реального сектора економіки: обсяги виробництва сільськогосподарської продукції зросли порівняно з попереднім роком на 17,5 % (насамперед завдяки значному зростанню через сприятливі погодні умови виробництва продукції рослинництва на 28,2 %); обсяги виконаних робіт у будівництві зросли на 11,1 % (завдяки спорудженню об’єктів до Євро-2012 та масштабній реконструкції дорожньої інфраструктури); виробництво продукції машинобудування зросло на 16,9 %, хімічної та нафтохімічної промисловості – на 14,4 %, металургії – на 8,5 %.

Проте головним економічним здобутком минулого року, на нашу думку, слід вважати не стільки зростання української економіки, отримане в основному за рахунок експортоорієнтованих галузей, скільки те, що, як стверджують фахівці Національного інституту стратегічних досліджень, «в 2011 р. в Україні помітно посилилась збалансованість економічного зростання за його основними чинниками (споживання, нагромадження та чистий експорт), за рахунок суттєвого збільшення частки валового нагромадження» [1]. Наскільки тривалою та стійкою буде зазначена тенденція – покаже час. В будь-якому разі серйозні підстави для занепокоєння щодо перспектив подальшого стабільного розвитку української економіки продовжують залишатися. Це змушує звернути особливу увагу на пошук шляхів та механізмів забезпечення сталого економічного розвитку.

Очевидно, що більш або менш виважені дії та рішення уряду у поєднанні зі сприятливими зовнішніми обставинами можуть дати певний позитивний економічний ефект. Проте не варто забувати, що ринкова економіка як така (у її всезагальній формі, незалежно від того, в якому національному форматі вона перед нами виступає) має «вузьке місце», а саме – протиріччя між пропозицією товарів та послуг та платоспроможним попитом на них. З часів Сміта-Рікардо-Маркса це протиріччя попри всі його історичні модифікації продовжує залишатися базовою – «родовою» – ознакою ринкової економіки. Саме воно продукує циклічний характер економічного розвитку, є джерелом того, що «підйоми та спади є постійними супутниками ринкової економіки» [2, с. 52].

На нашу думку, зв’язок між обмеженістю платоспроможного попиту та масштабами циклічних коливань в значній мірі підтверджується новітнім (1991-2011 рр.) емпіричним досвідом функціонування української економіки. Низький рівень кінцевого споживання населення України у поєднанні з високим рівнем соціального розшарування та недостатніми обсягами державних витрат, направлених на розширення платоспроможного попиту, є причиною значних циклічних коливань, амплітуда яких була значно більшою, ніж у сусідніх – схожих на Україну – східноєвропейських країнах. Очевидно, що антициклічні (в т.ч. антикризові) заходи державної політики, які хоча й не можуть повністю відмінити, але можуть значно послабити циклічні коливання, мають бути направлені на збільшення сукупного платоспроможного попиту, в першу чергу шляхом збільшення державних витрат на соціальні потреби. Такого роду витрати не слід розглядати тільки як «тягар» для економіки. Наявний свытовий досвід кейнсіанського регулювання економіки засвідчує, що збільшення державних витрат може дати значний позитивний економічний ефект – стати чинником сталого, хоча і з елементами циклічності, розвитку.

Звісно, говорячи про необхідність збільшення державних витрат, слід врахувати, що не всі державні витрати з економічної точки зору є однаково ефективними. Відомо, що за рівнем мультиплікативного впливу на зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) різні складові кінцевого попиту розташовуються в наступній послідовності: 1) інвестиційний попит; 2) споживчий попит; 3) експорт (мультиплікативний вплив останнього на зростання ВВП зменшується по мірі збільшення частки сировинного і зменшення частки несировинного експорту [3, с. 85].

Згідно з розрахунками російських економістів мультиплікатор кінцевого попиту на газ складає 1,2, нафту і нафтопродукти – 1,6, продукцію харчової промисловості – 1,9, продукцію легкої промисловості – 2,1, продукцію будівництва і сільського господарства – 2,2, продукцію машинобудування – 2,3 [3, с. 84]. Це, зокрема, означає, що збільшення на 1000 грн. експорту енергоносіїв може забезпечити зростання ВВП на 1200-1600 грн. Тоді як збільшення на 1000 грн. державних соціальних програм, які стимулюють попит на продукцію харчової та легкої промисловості, могло б збільшити ВВП на 1900-2100 грн., а збільшення на 1000 грн. попиту на продукцію будівництва, сільського господарства та машинобудування внаслідок мультиплікативного ефекту міг би збільшити ВВП на 2200-2300 грн.

Таким чином, збільшення державних витрат на будівництва або машинобудування може и повинно стати важливим інструментом антикризової політики держави. Проте роблячи вибір між такого роду – однаково ефективними з економічною точки зору – альтернативами, слід додатково врахувати показник соціальної ефективності. Наявна житлова криза, яка є системним фактором, що суттєво погіршує демографічну ситуацію в країні і в такий спосіб створює серйозну загрозу національній безпеці, призводить до того, що актуальною залишається відкрита ще за часів Дж. М. Кейнса теза: «житлове будівництво є кращим різновидом суспільних витрат» [4, с. 196].

Список використаних джерел:

1.       Жаліло Я. Щодо пріоритетних завдань економічної політики України в 2012 році: аналітична записка [Електронний ресурс] / Я. Жаліло, Д. Покришка. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/727/

2.       Стиглиц Дж. Ревущие девяностые. Семена развала / Дж. Стиглиц; [п ер. с англ. и прим. Г.Г. Пирогова; вступит. ст. Г.Ю. Семигина и Д.С. Львова ] . – М.: Современная экономика и право. – 2005. – 424 с.

3.       Маневич В.Е. Кейнсианская теория и российская экономика / В.Е. Маневич; Ин-т проблем рынка РАН. – М.: Наука, 2008. – 221 с.

4.       Уткин А. И. Как пережить экономический кризис. Уроки Великой депрессии / А.И. Уткин. – М.: Яуза; Эксмо, 2009. – 320 с. – (Великие депрессии).