WEB-ресурс научно-практических конференций

Новікова Ю.Г., Лінник С.В.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ « ВМУРоЛ “ Україна ” »

Удосконалення оподаткування фізичних осіб в Україні

На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни найактуальнішими проблемами в сфері оподаткування доходів фізичних осіб можна вважати: застосування пропорційної ставки в оподаткуванні доходів фізичних осіб; недоцільне використання податкової соціальної пільги; заробітна плата «у конвертах»; надмірне податкове навантаження; недосконалість податкового законодавства; масове ухилення населення від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Сьогодні багато уваги приділяється проблемам пропорційного оподаткування доходів громадян за основною ставкою на рівні 15% [1 , ст. 167], адже використання даної пропорційної ставки податку на доходи фізичних осіб на протязі більш ніж п'ять років не підтвердило вихідні передумови відмови від прогресивної шкали – помітного збільшення доходів та масового виведення їх з тіньового сектора не відбулося. Це пов'язане, перш за все з тим, що пропорційна система, хоч би якою справедливою вона не видавалась, не може забезпечити рівномірність податкового навантаження, гарантувати принцип нейтральності податку за значного діапазону доходів. У суб'єкта оподаткування після сплати податку мають залишатися кошти для споживання (відтворення) та інвестування (накопичення). Одна ставка оподаткування може для незначних доходів відбирати, наприклад, усі кошти для накопичення та ще й частину коштів, призначених для споживання, а для великих доходів ця сама ставка відбиратиме лише незначну частину коштів, призначених для інвестування.

Здавалося б, що із прийняттям Податкового кодексу України, яким було впроваджено додаткову ставку прибуткового податку у розмірі 17%, яка буде застосовуватись до тих доходів, чий розмір перевищуватиме десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, ситуація покращиться [1, ст. 168]. Але, на жаль, серед працюючого населення України розмір середньої заробітної плати становить приблизно дворазовий прожитковий мінімум. Тому така новація в Податковому кодексі України ніяким чином не має позитивних наслідків для малозабезпечених верств населення.

Також у Податковому кодексі України приділяється увага податковим соціальним пільгам. Відповідно до розділу IV ст. 169 Податкового кодексу України [1, ст. 169] платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 100%, 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.

Але на сьогодні застосування податкової соціальної пільги в існуючому вигляді є недоцільним. Це пов'язане з тим, що:

·         наявність обмеженого за розміром доходу, отриманого в якості заробітної плати, призводить до того, що податкова соціальна пільга при перевищенні цього обмеження повністю втрачає свій соціальний характер;

·         спосіб застосування обмеження обумовлює існування «небажаного» діапазона доходів, розташованого безпосередньо за граничним рівнем. У разі потрапляння доходів у цей діапазон чистий дохід платника – менший, ніж був при більш низьких доходах;

·         розмір податкової соціальної пільги залежний від розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, з метою формування ефективної системи оподаткування доходів громадян в Україні, що має унеможливлити подальший розвиток вищеперелічених проблем, необхідно, по-перше, перейти на прогресивне оподаткування доходів громадян, але, в свою чергу, прогресія має бути розрахована таким чином, щоб врахувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. І при цьому, за будь-якого доходу, вилучатись у вигляді податку може тільки частина доходу, яка йде на накопичення (інвестування), і в жодному разі не зачіпати коштів, що витрачаються на споживання. Такий захід зняв би соціальне напруження в суспільстві та рівень податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення України.

По-друге, необхідно розширити діапазон доходів громадян, який дозволить отримувати податкову соціальну пільгу. Такий захід стане сприятливим для зменшення кількості «заробітних плат у конвертах», адже розмір сплачуваного працюючим громадянином податку з доходів фізичних осіб буде компенсуватись за рахунок отримання податкової соціальної пільги.

По-третє, значно спрощене викладення податкових законів та значно зрозуміліша податкова звітність зробить їх доступними для кожного платника податку з доходів фізичних осіб. Це позитивно вплине на ефективну та плодотворну діяльність державних податкових органів, адже замість роз'яснень податкового законодавства та надання консультацій відносно порядку заповнення податкових декларацій вони зможуть витрачати свій час, наприклад, для проведення податкового контролю за платниками податків.

  По-четверте, необхідно підвищити рівень податкової культури та податкової дисципліни платників податків, тобто кожен громадянин України повинен розуміти, що сплата податку не має на меті відбирання коштів у людей, а вона поєднує в собі наш обов'язок перед країною, яка потім поверне нам ці кошти у вигляді різноманітної соціальної допомоги та наданні різноманітних послуг.

Список використаних джерел:

1.       Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № № 2755-VI // Голос України. – 2010. – 4 груд. – № 229–230 (4979–4980). – С. 4–63.